Одеський Свято-Успенський патріарший чоловічий монастир
ОДЕ́СЬКИЙ СВЯ́ТО-УСПЕ́НСЬКИЙ ПАТРІА́РШИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП
Виникнення чол. монастиря в Одесі пов’язане з ім’ям митрополита Кишинівського і Хотинського Гавриїла (Банулеско-Бодоні), з ініціативи якого 1815 у маєтку молд. поміщика О. Теутула облаштовано архієрей. подвір’я Кишинів. митрополії. Незабаром при ньому з’явилася перша чернеча громада. За розпорядженням митрополита Гавриїла для догляду за садом із Сахарнян. Свято-Троїц. монастиря (нині Молдова) прибули чернець Пафнутій та 4 послушники. 1820 закладено кам’яну церкву на честь Успіння Божої Матері, але через брак коштів будівництво припинено. Датою заснування монастиря вважають 1824, коли було призначено першого настоятеля — законовчителя Рішельєв. ліцею архімандрита Феофіла (Фінікова). 1825 за архімандрита Палладія освячено Свято-Успен. храм, наступ. року на кошти одес. купців Харламових розпочато зведення церкви з дзвіницею на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело», яку 1834 освячено за настоятельства архімандрита Порфирія (Успенського). Також збудовано готель для приїжджих (нині будівля належить Одес. духов. семінарії). 1880 за архієпископа Херсонського і Одеського Платона (Городецького) відкрито друге вікаріатство. Вікарні єпископи (почали іменуватися Єлисаветградськими) мали знаходиться в Одес. Успен. монастирі та бути його настоятелями. У той час у складі монастир. братії перебували: архімандрит, скарбник, 6 ієромонахів, 4 ієродиякони, 2 паламарі, проскурник, ключник і чашник. 1896 за заповітом благодійниці Д. Харламової в монастирі зведено церкву на честь св. Миколи та мучениці Олександри. 1922 обитель ліквідовано. Усі храми спустошено та закрито, а брат. корпуси перетворено на житл. будинки. 1926 монастир зайняли представники Обновлен. Церкви. 1936 Успен. храм підірвано. Відродження обителі розпочалося 1942, коли окупац. румун. влада відкрила церкви Живонос. джерела та св. Миколи. Оскільки Успен. храм було знищено, церкву Живонос. джерела було освячено на честь Успіння Божої Матері. 1946 монастир відвідав патріарх Алексій І. 1949 у ньому влаштовано літню резиденцію патріарха, який щороку на кілька місяців приїжджав до Одеси (звідси й назва «патріарший»). 1960–64 у монастирі ніс чернечий послуг св. Кукша (Величко). 1965 до обителі перенесено резиденцію правлячого архієрея Одес. єпархії, який водночас був священноархімандритом (настоятелем). 1992 завдяки митрополиту Одеському та Ізмаїльському Агафангелу (Саввіну) монастир і патріарша резиденція набули сучас. вигляду. 1998 закладено новий собор на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело». 1999 збудовано ігумен. корпус та покої намісника. 2003 відреставровано Микол. церкву, а 2008 освячено надбрам. храм і дзвіницю на честь св. мучеників Бориса і Гліба. 2021 завершено будівництво п’ятиповерх. готелю для прочан. Також відреставровано патріаршу резиденцію. Нині настоятель монастиря — митрополит Агафангел, намісник — архієпископ Арцизький Віктор (Биков). Чисельність братії — 80 осіб (більшість у священ. сані). Гол. святині: чудотворна ікона Божої Матері «Годувальниця» (кін. 17 ст.), ковчеги з мощами апостола Андрія Первозваного та багатьох святих, рака з мощами св. Кукші Одеського.
Рекомендована література
- Павловский А. А. Всеобщий иллюстрированный путеводитель по святым местам Российской империи и Афону. Нижний Новгород, 1907;
- Петровский С., прот. Одесский Преображенский кафедральный собор. О., 1908;
- Одесская епархия // Журн. Моск. патриархии. 1988. № 7;
- Храмы и монастыри Одессы и Одесской области. Вып. 3. О., 2012;
- Свято-Успенский Патриарший Одесский Мужской Монастырь. 190 лет. О., 2014;
- Златоглавая Одесса. К., 2014.
Фотоілюстрації
.jpg "Панорама монастиря (1)")
.jpg "Панорама монастиря (2)")
Завантажити статтю
