Одеський Свято-Успенський патріарший чоловічий монастир

ОДЕ́СЬКИЙ СВЯ́ТО-УСПЕ́НСЬКИЙ ПАТРІА́РШИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП

Виникне­н­ня чол. монастиря в Одесі повʼязане з імʼям митрополита Кишинівського і Хотинського Гавриїла (Банулеско-Бодоні), з ініціативи якого 1815 у маєтку молд. поміщика О. Теутула облаштовано архі­єрей. по­двірʼя Кишинів. митрополії. Незабаром при ньому зʼявилася перша чернеча громада. За роз­порядже­н­ням митрополита Гавриїла для до­гляду за садом із Сахарнян. Свято-Троїц. монастиря (нині Молдова) прибули чернець Пафнутій та 4 послушники. 1820 закладено камʼя­ну церкву на честь Успі­н­ня Божої Матері, але через брак коштів будівництво припинено. Датою заснува­н­ня монастиря вважають 1824, коли було при­значено першого настоятеля — законовчителя Рішельєв. ліцею архімандрита Феофіла (Фінікова). 1825 за архімандрита Пал­ладія освячено Свято-Успен. храм, на­ступ. року на кош­ти одес. купців Харламових роз­по­чато зведе­н­ня церкви з дзвіницею на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело», яку 1834 освячено за настоятельства архімандрита Порфирія (Успенського). Також збудовано готель для при­їжджих (нині будівля належить Одес. духов. семінарії). 1880 за архі­єпис­копа Херсонського і Одеського Платона (Городецького) від­крито друге вікаріатство. Вікарні єпис­копи (почали іменуватися Єлисавет­градськими) мали знаходиться в Одес. Успен. монастирі та бути його настоятелями. У той час у складі монастир. братії пере­бували: архімандрит, скарбник, 6 ієромонахів, 4 ієродиякони, 2 паламарі, проскурник, ключник і чашник. 1896 за заповітом благодійниці Д. Харламової в монастирі зведено церкву на честь св. Миколи та мучениці Олександри. 1922 обитель ліквідовано. Усі храми спустошено та закрито, а брат. корпуси пере­творено на житл. будинки. 1926 монастир зайняли пред­ставники Обновлен. Церкви. 1936 Успен. храм пі­дірвано. Від­родже­н­ня обителі роз­почалося 1942, коли окупац. румун. влада від­крила церкви Живонос. джерела та св. Миколи. Оскільки Успен. храм було знищено, церкву Живонос. джерела було освячено на честь Успі­н­ня Божої Матері. 1946 монастир від­відав патріарх Алексій І. 1949 у ньому влаштовано літню резиденцію патріарха, який щороку на кілька місяців при­їжджав до Одеси (звідси й назва «патріарший»). 1960–64 у монастирі ніс чернечий послуг св. Кукша (Величко). 1965 до обителі пере­несено резиденцію правлячого архієрея Одес. єпархії, який водночас був священ­ноархімандритом (настоятелем). 1992 завдяки митрополиту Одеському та Ізмаїльському Агафангелу (Сав­віну) монастир і патріарша резиденція набули сучас. ви­гляду. 1998 закладено новий собор на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело». 1999 збудовано ігумен. корпус та покої намісника. 2003 від­ре­ставровано Микол. церкву, а 2008 освячено надбрам. храм і дзвіницю на честь св. мучеників Бориса і Гліба. 2021 завершено будівництво пʼятиповерх. готелю для прочан. Також від­ре­ставровано патріаршу резиденцію. Нині настоятель монастиря — митрополит Агафангел, намісник — архі­єпис­коп Арцизький Віктор (Биков). Чисельність братії — 80 осіб (більшість у священ. сані). Гол. святині: чудотворна ікона Божої Матері «Годувальниця» (кін. 17 ст.), ковчеги з мощами апостола Андрія Перво­званого та багатьох святих, рака з мощами св. Кукші Одеського.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю