ОМЕ́ЛЬЧЕНКО Григорій Васильович (09(21). 04. 1884, станиця Іванівська Кубан. обл., нині Краснодар. краю, РФ — 21. 12. 1947, Караґандин. виправ­но-труд. табір, Казах­стан) — педагог, літературо­знавець. Чоловік М. Омельченко. 1903 закін. Кубан. учител. семінарію (станиця Ладозька), 1910–14 за кошти Кубан. козачого війська навч. на істор.-філол. і юрид. ф-тах С.-Пе­тербур. університету. Працював дир. 2-ї Кубан. учител. семінарії (станиця Полтавська). Після проденікін. пере­вороту на Кубані 1919 заарешт. і засудж. до каторги, заміненої на засла­н­ня до Туреч­чини. 1921 пере­їхав до Праги. Був доцент Укр. високого пед. ін­ституту; спів­засн. (разом із дружиною) видавництва «Чесько-українська книга»; 1936–40 — директор Укр. гімназії. Створив Громаду українців з Кубані. Автор кн. «Я. Г. Кухаренко, наказний отаман війська Чорноморського» (Коломия, 1928), «Ян Православ Ковбек і його українські симпатії» (1933), «Едвард Бенеш: Едвард Бенеш, як журналіст; Едвард Бенеш, як будівничий Чехословацької держави» (1934; обидві — Прага) та ін. 24 травня 1945 заарешт. рад. контр­розвідкою та вивезений до СРСР, 1947 засудж. до 10 р. таборів. Помер в увʼязнен­ні.