Омельченко Григорій Васильович

ОМЕ́ЛЬЧЕНКО Григорій Васильович (09(21). 04. 1884, станиця Іванівська Кубан. обл., нині Краснодар. краю, РФ — 21. 12. 1947, Караґандин. виправно-труд. табір, Казахстан) — педагог, літературознавець. Чоловік М. Омельченко. 1903 закін. Кубан. учител. семінарію (станиця Ладозька), 1910–14 за кошти Кубан. козачого війська навч. на істор.-філол. і юрид. ф-тах С.-Петербур. університету. Працював дир. 2-ї Кубан. учител. семінарії (станиця Полтавська). Після проденікін. перевороту на Кубані 1919 заарешт. і засудж. до каторги, заміненої на заслання до Туреччини. 1921 переїхав до Праги. Був доцент Укр. високого пед. інституту; співзасн. (разом із дружиною) видавництва «Чесько-українська книга»; 1936–40 — директор Укр. гімназії. Створив Громаду українців з Кубані. Автор кн. «Я. Г. Кухаренко, наказний отаман війська Чорноморського» (Коломия, 1928), «Ян Православ Ковбек і його українські симпатії» (1933), «Едвард Бенеш: Едвард Бенеш, як журналіст; Едвард Бенеш, як будівничий Чехословацької держави» (1934; обидві — Прага) та ін. 24 травня 1945 заарешт. рад. контррозвідкою та вивезений до СРСР, 1947 засудж. до 10 р. таборів. Помер в ув’язненні.

Літ.: Чумаченко В. К. О судьбе Г. В. Омельченко: По следам наших публикаций // Казачьи вести. 1999, 6 июня.

В. К. Чумаченко