Омельчук Юрій Олексійович

Визначення і загальна характеристика

ОМЕЛЬЧУ́К Юрій Олексійович (20. 07. 1944, м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ) — режисер науково-популярного та документального кіно. Син Олексія, брат Наталії Омельчуків. Член НСКінУ (1978). Закін. факультет журналістики Київ. університету (1971), Вищі курси підвищення кваліфікації реж. телебачення (Мос­ква, 1989). Працював на студіях: ім. О. Довженка, «Укртелефільм» (обидві — Київ), Одес.; телеканалах «Культура», «РТР» (рос.); кіномеханіком і асист. звукооператора «Укркінохроніки» (Київ). Від 1971 — реж. студії «Київнаук­фільм» (нині Нац. кінематека України). Створив кіножурнал «Сільське господарство України» (1971, № 3, 4, 6, 7, 9, 10), стрічки «Машини для зшивання сіток», «Ресторани сталевих магістралей» (диплом Вкф реклам. фільмів, Таллінн, 1973), «Вивчення ходження під парусом», «Вивчення ходження на веслах», «Нове в радянсь­кій медицині» (усі — 1972), «Охорона здоров’я в СРСР» (1974), «Одна копійка — три мільярди» (1975), «Ціна хлібини» (також автор сценарію), «Симетрія» (обидві — 1976), «В ногу з життям. АН УРСР», «Людина на хвилі» (обидві — 1978), «Бібліотека дивиться у майбутнє» (1979), «Пристосованість організмів у Всесвіті» (1981, золота медаль Мкф у Чехословаччині), «Вічний двигун» (1982), «Місто науки» (1984), «Українська палітра» (1990, «Укрвідеофільм», приз ЮНЕСКО), «Сповідь» (1991, ігровий, кінооб’єднання «Культурна спадщина»), «Україна — час сподівань» (2000, диплом фестивалю туристич. фільмів «Вітер мандрів», Київ; останні 3 — автор сценарію), «Швидкий з Берліна» (2002, ігровий, 2 серії, також спів­автор сценарію, «РТР»), «Монолог Гетьмана» («Укртелефільм», диплом за краще автор. вирішення, Мкф, Ялта), «Ржищівський вінок» («Культура»; обидва — 2004, автор сценарію) та ін. На телеканалі «Культура» як автор сценарію і реж. створив цикл фільмів, присвяч. витокам цивілізації «Спогади про минуле»: «Трипілля — найдавніша цивілізація», «Канів — відгук тисячоліть», «Львів. Історична довідка», «Чигирин — перша столиця», «Стародавня українська ікона», «Кольори та мелодії українських свят», «Присвячуючи 410-річчю Богдана Хмельницького», «Аратта — давня цивілізація» (2002–12). О. — засн. кінооб’єднання «Культурна спадщина» (1991), як худож. кер. та продюсер якого взяв участь у створенні понад 20-ти докум. фільмів: «Козак Мамай — душа правдива», «Київський Гелікон», «Жива легенда століть», «Моя адреса Соловки», «Пастка», «Драй-Хмара. Останні сторінки», «Тягар мовчання», «Микола Зеров», «Скарби музеїв України», «Про Гетьмана Сагайдачного», «Через давнину у прийдешність», кіноальманаху «Культурна спадщина» та ін.

Завантажити статтю