Омелюсік Микола Степанович

ОМЕЛЮ́СІК Микола Степанович (псевд.: Шпак, Поліщук; 07. 05. 1889, с. Ставки, Поліс­ся — 06. 08. 1970, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. гімназію в Житомирі, Михайлів. артилер. училище (1910). Під час 1-ї світової вій­ни — командир батареї, дивізіону на Пд.-Зх. фронті. Після Лютн. революції 1917 і створе­н­ня УЦР брав участь в українізації військ. частин. Був пом. командира 1-го гармат. полку в Рівному, за Геть­манату 1918 — командир 11-ї гармат. бригади в Луцьку та 17-ї гармат. бригади. У травні 1919 разом із отаманом В. Оскілком сформував Волин. групу та 4-у Холм. дивізію; від червня того ж року — вартовий отаман штабу Волин. групи (командир генерал В. Петрів), що брала участь у боях на польс. і більшов. фронтах. Захворів на тиф, потрапив у полон до денікінців, лікувався у шпиталі в Криму. 1920 повернувся до Армії УНР. Після інтернува­н­ня її частин у Польщі мешкав у таборі в Каліші. Закін. Укр. госп. академію у Подє­брадах (Чехо-Словач­чина, 1926), мешкав і працював у м. Почаїв (нині Кременец. р-ну Терноп. обл.). Під­тримував звʼязки із від­ділом Укр. центр. комітету в Луцьку. Під час 2-ї світової вій­ни разом із І. Литвиненком і В. Савченком уві­йшов до штабу «Поліської Січі» Тараса Бульби; 1943–44 — нач. оператив. від­ділу штабу УПА-Пів­ніч на Волині. На чолі загону УПА пробився в амер. зону окупації Німеч­чини. Після 1945 ви­їхав до Арґентини, звідти — до США, де очолював Братство вояків УПА. Автор спогадів «УПА на Волині в 1943 р.» // «Літопис УПА» (т. 1, Торонто, 1976).

Завантажити статтю