Омельяновський Михайло Еразмович
ОМЕЛЯНО́ВСЬКИЙ Михайло Еразмович (06(19). 01. 1904, Київ — 01. 12. 1979, Москва) — філософ. Доктор філософських наук (1946), професор (1946), академік АН УРСР (1948), член-кореспондент АН СРСР (1968). Премія ім. Г. Плеханова АН СРСР (1976). Закін. Інститут червоної професури (Москва, 1931), водночас відвідував курс лекцій на фіз. факультеті Моск. університету. Працював 1931–44 завідувач кафедри філософії Воронез. хім.-технол. інституту (РФ); 1944–46 — старший науковий співробітник, 1955–65 — заступник директора, 1965–79 — завідувач відділу філос. питань природознавства Інституту філософії АН СРСР (Москва); 1946–52 — перший дир., 1952–55 — зав. однойм. відділу Інституту філософії АН УРСР (Київ). Досліджував проблеми матеріаліст. діалектики сучас. науки, філос. питання природознавства. Інтерпретатор релятивіст. та квант. фізики з позицій діалектич. матеріалізму. Вчений приділяв гол. увагу розробленню таких філос. проблем, як матерія, рух, простір і час, причинність, закономірність. Низку праць О. перекладено англ., нім., іспан., італ. та ін. мовами.
Додаткові відомості
- Основні праці
- В. І. Ленін і фізика ХХ ст. К., 1947; Против субъективизма в квантовой механике. К., 1953; Против индетерминизма в квантовой механике // Филос. вопросы современ. физики. К., 1956; Философские вопросы квантовой механики. Москва, 1956; Философская борьба вокруг проблемы причинности в квантовой физике // Проблема причинности в современ. физике. Москва, 1960; Проблема элементарности частиц в квантовой физике // Филос. проблемы физики элементар. частиц. Москва, 1963; Диалектика в современной физике. Москва, 1973; Развитие оснований физики XX века и диалектика. Москва, 1984.
Рекомендована література
- Михаил Эразмович Омельяновский: Библиогр. указ. К., 1985.
Завантажити статтю
Людина 
