Омеляшко Ростислав Андрійович

Визначення і загальна характеристика

ОМЕЛЯ́ШКО Ростислав Андрійович (18. 10. 1954, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — фольклорист, етнограф. Син А. Омеляшка. Заслужений працівник культури України (2010). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2016). Премія ім. Л. Танюка «За збереження історичної пам’яті» (2020). Закін. Київський університет (1977) та аспірантуру при ньому (1982). Учителював у с. Мар’янівка (нині Білоцерк. р-ну Київ. обл., 1977–82), де брав участь в пед. експерименті з муз.-естет. виховання школярів на базі інтеграції заг.-осв. школи і музичної, засн. І. Козловським, розробляв курс мистецтва для старших класів (за автор. програмою); від 1991 — у Мінчорнобилі України (від 1996 — Міністерство з питань надзвич. ситуацій); від 2007 — ініціатор створення та дир. Держ. наук. центру захисту культур. спадщини від техноген. катастроф (Київ), у складі якого 2011 утвор. Музей-архів нар. культури Укр. Полісся. Працював над питанням врятування й збереження культурно-істор. спадщини у зоні Чорнобил. катастрофи (від 1989); розробленням культурол. розділу Нац. програми мінімізації наслідків Чорнобил. катастрофи на 1993–95 і на період до 2000, залучив до її реалізації та скоординував роботу 14-ти твор. колективів, сформов. на базі профіл. інститутів НАНУ, ВНЗів, музеїв та громад. організацій України. Розробив методологію й методику врятування об’єктів та явищ культур. спадщини в умовах радіоактив. катастрофи. 1994–2021 керував комплекс. істор.-етногр. експедиціями до зони відчуження (1995–2005 з експедицією співпрацювала Л. Костенко), від 2001 — до ін. уражених р-нів Полісся та компакт. поселень переселенців. За участі О. обстежено 686 автент. поліс. сіл та 97 поселень переселенців, випущено 40 наук., наук.-популяр. та медіа видань, створ. 20 виставк. експозицій, зібрано унікал. музейно-архів. фонд, що забезпечує цілісне відтворення втраченого етнокультур. ареалу Полісся.

Завантажити статтю