Омеляшко Ростислав Андрійович

ОМЕЛЯ́ШКО Ро­стислав Андрі­йович (18. 10. 1954, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — фольклорист, етно­граф. Син А. Омеляшка. Заслужений працівник культури України (2010). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2016). Премія ім. Л. Танюка «За збереже­н­ня історичної памʼяті» (2020). Закін. Київський університет (1977) та аспірантуру при ньому (1982). Учителював у с. Марʼянівка (нині Білоцерк. р-ну Київ. обл., 1977–82), де брав участь в пед. екс­перименті з муз.-естет. вихова­н­ня школярів на базі інтеграції заг.-осв. школи і музичної, засн. І. Козловським, роз­робляв курс мистецтва для старших класів (за автор. про­грамою); від 1991 — у Мінчорнобилі України (від 1996 — Міністерство з питань над­звич. ситуацій); від 2007 — ініціатор створе­н­ня та дир. Держ. наук. центру захисту культур. спадщини від техноген. ката­строф (Київ), у складі якого 2011 утвор. Музей-архів нар. культури Укр. Поліс­ся. Працював над пита­н­ням врятува­н­ня й збереже­н­ня культурно-істор. спадщини у зоні Чорнобил. ката­строфи (від 1989); роз­робле­н­ням культурол. роз­ділу Нац. про­грами мінімізації наслідків Чорнобил. ката­строфи на 1993–95 і на період до 2000, залучив до її реалізації та скоординував роботу 14-ти твор. колективів, сформов. на базі профіл. ін­ститутів НАНУ, ВНЗів, музеїв та громад. організацій України. Роз­робив методологію й методику врятува­н­ня обʼєктів та явищ культур. спадщини в умовах радіо­актив. ката­строфи. 1994–2021 керував комплекс. істор.-етногр. екс­педиціями до зони від­чуже­н­ня (1995–2005 з екс­педицією спів­працювала Л. Костенко), від 2001 — до ін. уражених р-нів Поліс­ся та компакт. поселень пере­селенців. За участі О. обстежено 686 автент. поліс. сіл та 97 поселень пере­селенців, випущено 40 наук., наук.-популяр. та медіа ви­дань, створ. 20 ви­ставк. екс­позицій, зі­брано унікал. музейно-архів. фонд, що забезпечує цілісне від­творе­н­ня втраченого етнокультур. ареалу Поліс­ся.