ОМОРО́КОВ Леонід Іванович (13(25). 04. 1881, с. Камʼянка Бердян. пов. Таврій. губ. — 30. 03. 1971, м. Казань, Татар­стан, РФ) — лікар-невролог. Заслужений діяч науки Татар. АРСР (1940). Державні нагороди СРСР. Закін. Катеринослав. гімназію (нині Дні­про, 1901), Військ.-мед. академію у С.-Пе­тербурзі (1907). У 1909 захистив дис. на тему «К во­просу о газооб­мене при душевных заболеваниях» і здобув ступ. д-ра медицини. Від 1910 пере­бував у наук. від­ряджен­ні за кордоном. Від 1912 — приват-доцент Військ.-мед. академії. Під час 1-ї світової вій­ни був військ. лікарем. Від 1917 — екс­траординар. проф., 1928–36 — завідувач кафедри нерв. хвороб Томського мед. ін­ституту (РФ); 1936–67 — зав. однойм. каф. Казан. мед. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня: нейроморфол. ви­вче­н­ня центр. і периферій. нерв. системи; епідеміологія, клініка і патофізіологія кожевників. епілепсії в Сибіру; клініка торсій. дистонії, кортикал. і мезенцефал. судом, спадков. тремору, пухлин нерв. системи.