Кожеков Олексій Васильович
КОЖЕКО́В Олексій Васильович (07. 05. 1941, с. Ходоровичі Могильовської обл., нині Білорусь) — живописець, монументаліст, графік. Заслужений діяч мистецтв України (1991). Член НСХУ (1974). Закінчив Київський художній інститут (1967; викл. К. Трохименко, В. Чеканюк). Працює у Києві: 1967–72 — на художньо-виробничому комбінаті відділення Художнього фонду УРСР; 1972–73 — художник-редактор видавництва «Веселка»; від 1973 — у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури: 1989–96 — деканом творчих факультетів, від 1994 — професор, від 2000 — керівник майстерні монументального живопису. Основні галузі — станковий живопис, монументально-декоративне мистецтво, станкова і книжкова графіка. Учасник міських, обласних, всеукраїнських художніх виставок від 1970-х років. Досконало володіє технологічними засобами мозаїки, сграфіто, карбівки металу, різьблення на дереві. Для творчості К. властиві мистецька довершеність, філософський підтекст, вишуканий колорит, оригінальність просторових рішень. Майстер вишуканих краєвидів і натюрмортів (переважає декоративне начало, ніжна тональна побудова кольорової гами), книжкових ілюстрацій для київських видавництв «Веселка», «Дніпро», «Молодь».
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Дід та онук», «Свята» (обидва — 1968), «На південному кордоні» (1971), «Жовтень у Києві» (1972), «Керченський причал», «Пароплави біля причалу» (обидва — 1976), «Судно на ремонті» (1977), «Ранок у порту», «Козацька церква» (обидва — 1978), «Біля кораблів» (1981), «Незвичайний настрій», «Сонце на Рівненщині» (обидва — 1989), «Жіночі силуети», «Дельтаплан у небі» (обидва — 1991), «Весна» (1992), «Перше вересня» (1993), «Над Бугом» (1999), «Підвіконня з філософом» (2008); серії — «Річка Буг та її береги» (1997), «За легендами України» (1997–99), «Гори Криму» (1997–2001), «Дністер — прикордонний край» (1999), «Дунай — прикордонний край» (2000), «Вилкове» (2001); мозаїка «Стела героїв» (1973, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.); ілюстрації до книг — «Пісня про ялинку» І. Неходи (1974), «Веселі мандрівки» Б. Чіпа (1983), «А що було далі» Н. Кулик (1984), «Хмаринка і Маринка» Л. Ковальчука (1985; усі — Київ); графіка — «М. Сингаївський» (1975); вітражі та розпис у приміщенні Київського військового училища зв’язку (1994–99).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 