Кожеков Олексій Васильович

КОЖЕКО́В Олексій Васильович (07. 05. 1941, с. Ходоровичі Могильов. обл., нині Білорусь) – живописець, монументаліст, графік. Заслужений діяч мистецтв України (1991). Член НСХУ (1974). Закін. Київський художній інститут (1967; викл. К. Трохименко, В. Чеканюк). Працює у Києві: 1967–72 – на худож.-вироб. комбінаті відділ. Худож. фонду УРСР; 1972–73 – худож. ред. видавництва «Веселка»; від 1973 – у Нац. академії образотвор. мистецтва і архітектури: 1989–96 – деканом твор. факультетів, від 1994 – проф., від 2000 – керівник майстерні монум. живопису. Основні галузі – станк. живопис, монум.-декор. мистецтво, станк. і книжк. графіка. Учасник міських, обл., всеукр. худож. виставок від 1970-х рр. Досконало володіє технол. засобами мозаїки, сграфіто, карбов. металу, різьблення на дереві. Для творчості К. властиві мист. довершеність, філос. підтекст, вишуканий колорит, оригінальність просторових рішень. Майстер вишуканих краєвидів і натюрмортів (переважає декор. начало, ніжна тонал. побудова кольор. гами), книжк. ілюстрацій для київ. видавництв «Веселка», «Дніпро», «Молодь».

Тв.: живопис – «Дід та онук», «Свята» (обидва – 1968), «На південному кордоні» (1971), «Жовтень у Києві» (1972), «Керченський причал», «Пароплави біля причалу» (обидва – 1976), «Судно на ремонті» (1977), «Ранок у порту», «Козацька церква» (обидва – 1978), «Біля кораблів» (1981), «Незвичайний настрій», «Сонце на Рівненщині» (обидва – 1989), «Жіночі силуети», «Дельтаплан у небі» (обидва – 1991), «Весна» (1992), «Перше вересня» (1993), «Над Бугом» (1999), «Підвіконня з філософом» (2008); серії – «Річка Буг та її береги» (1997), «За легендами України» (1997–99), «Гори Криму» (1997–2001), «Дністер – прикордонний край» (1999), «Дунай – прикордонний край» (2000), «Вилкове» (2001); мозаїка «Стела героїв» (1973, м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.); іл. до кн. – «Пісня про ялинку» І. Неходи (1974), «Веселі мандрівки» Б. Чіпа (1983), «А що було далі» Н. Кулик (1984), «Хмаринка і Маринка» Л. Ковальчука (1985; усі – Київ); графіка – «М. Сингаївський» (1975); вітражі та розпис у приміщенні Київ. військ. училища зв’язку (1994–99).

Літ.: Олексій Кожеков. Живопис: Альбом. К., 2011.

П. В. Нестеренко

Основні твори

живопис – «Дід та онук», «Свята» (обидва – 1968), «На південному кордоні» (1971), «Жовтень у Києві» (1972), «Керченський причал», «Пароплави біля причалу» (обидва – 1976), «Судно на ремонті» (1977), «Ранок у порту», «Козацька церква» (обидва – 1978), «Біля кораблів» (1981), «Незвичайний настрій», «Сонце на Рівненщині» (обидва – 1989), «Жіночі силуети», «Дельтаплан у небі» (обидва – 1991), «Весна» (1992), «Перше вересня» (1993), «Над Бугом» (1999), «Підвіконня з філософом» (2008); серії – «Річка Буг та її береги» (1997), «За легендами України» (1997–99), «Гори Криму» (1997–2001), «Дністер – прикордонний край» (1999), «Дунай – прикордонний край» (2000), «Вилкове» (2001); мозаїка «Стела героїв» (1973, м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.); іл. до кн. – «Пісня про ялинку» І. Неходи (1974), «Веселі мандрівки» Б. Чіпа (1983), «А що було далі» Н. Кулик (1984), «Хмаринка і Маринка» Л. Ковальчука (1985; усі – Київ); графіка – «М. Сингаївський» (1975); вітражі та розпис у приміщенні Київ. військ. училища зв’язку (1994–99).

Рекомендована література