Онишкевич Степан Іванович

ОНИШКЕ́ВИЧ Степан Іванович (21. 12. 1861, м. Угнів, нині Червоно­град. р-ну Львів. обл. — 16. 12. 1944, с. Купновичі, нині Самбір. р-ну Львів. обл.) — громадський діяч. Закін. Академ. гімназію у Львові (1881) та теол. факультет Львів. університету (1887). У тому ж році висвяч. на священика. 1894–1913 — парох у с. Хишевичі (нині Львів. р-ну Львів. обл.), 1913–39 — у с. Старі Купновичі (нині Купновичі). У Хишевичах ініціював створе­н­ня філій т-в «Просвіта», «Сокіл», б-ки, драм. гуртка. 1897 активно під­тримував І. Франка на виборах до австр. парламенту. Спів­засн. Укр. нац.-демократ. партії (1899). У 1907–18 — посол (депутат) до австр. парламенту, чл. Укр. парламент. ре­презентації. Член Заг. укр. ради (1915). Спів­ініціатор Листопад. чину 1918 у м. Рудки (нині Самбір. р-ну), делегат Укр. нац. ради ЗУНР. Спів­­автор земел. закону ЗУНР. 1919–20 — інтернов. поляками. Після звільне­н­ня повернувся до актив. громад.-політ. і душпастир. роботи. Від 1925 — чл. ЦК УНДО, належав до помірков. крила партії. 1930–33 за­знав пере­слідувань польс. владою, обшуків та арештів.

Завантажити статтю