Онищук Антін Іванович

ОНИЩУ́К Антін Іванович (08. 06. 1883, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. — 29. 10. 1937, с-ще Биківня, нині у межах Києва) — педагог, етнограф, громадсько-політичний діяч. Учасник 1-ї світової вій­ни. Закін. Станіслав. учител. гімназію (нині Івано-Франківськ, 1904), Чернів. університет (1916, екстерном). Спочатку оселився у с. Зелениця (нині Черник Надвірнян. р-ну Івано-Фр. обл.), де створив початк. школу і працював вчителем, організував читальню «Просвіти», допоміг селянам відкрити крамничку та організувати позичк. касу. Під впливом В. Гнатюка, з яким товаришував, проводив фольклорно-етногр. дослідж. Покуття і Гуцульщини. Опублікував «350 загадок молодим і старим на забаву» (Коломия, 1911), нар. оповідання «Як Незнайко став муравлем та що він тоді цікавого бачив» (Л., 1912), «Матеріали до гуцульської демонології. Записав у Зеленици Надвірнянського повіта 1907–1908 Антін Онищук, народний учитель» («Матеріали до української етнології», Л., 1909, т. 11) та три статті з нар. життя гуцулів (там само, 1912, т. 16). Записані О. нар. пісні, казки, оповідання про опришків, колядки, щедрівки, різні звичаї частково опублікував В. Гнатюк в «Етнографічному збірнику» (т. 31–32, 35, 36), а більшість зберігається у відділі рукописів ІМФЕ НАНУ. За сприяння В. Стефаника виступав по селах з лекціями, допомагав у роботі читалень, гуртків худож. самодіяльності, заснував у с. Карлів (нині Прутівка Коломий. р-ну Івано-Фр. обл.) духовий оркестр, який брав участь в організації святкування 100-річчя від дня народж. Т. Шевченка. За ці виступи та критику урядовців у пресі австро-польс. влада переслідувала його і декілька разів звільняла з посади. 1907 за активну підтримку вимог заг. виборчого права заарешт. поліцією. З розпадом Австро-Угорщини бере активну участь у встановленні влади ЗУНР, в організації нар. мас краю на боротьбу з австрійцями, румун. та польс. окупантами. 1919 разом із УГА відступає до Кам’я­нця-Подільського (нині Хмельн. обл.), на поч. 1920 переїжджає до Вінниці, де бере участь у підпіл. роботі місц. робітн. організації, працює у нар. освіті та музеї. За наказом головнокомандувача УГА В. Порайка від 1920 працює у Києві у видавн. відділі політуправління 12-ї армії. Згодом був завідувач відділу рукописів та стародруків Київ. музею, водночас викл. Київ. худож. інституту. 1921–26 — зав. Кабіне­ту антропології та етнології ім. Ф. Вовка при ВУАН та етногр. музею, засн. ним 1922. Брав активну участь у роботі громад. організацій, наук. т-в. Наук. етногр. діяльність О. високо цінували М. Біляшівсь­кий, В. Гнатюк, А. Кримський та ін. Під час репресій 1930-х рр. став жертвою наклепниц. звинувачень. 30 липня 1937 заарешт., згодом засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1983.

Рекомендована література

1. Арсенич П. І. Етнографічна діяльність Антона Онищука // НТЕ. 1989. № 4;
   Google Scholar Internet
2. Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. 1917–1941 рр.: Джерелозн. дослідж. 2-е вид. К., 2017.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю