Онікс

О́НІКС (від грец. όνυξ — ніготь) — мінерал класу силікатів. О. є щільним напівпрозорим агрегатом карбонату кальцію (кальциту або арагоніту) з дрібнозернистою або криптокристаліч. структурою, смужкуватою, рідше однорід. чи плямистою текстурою. Ін. назви: карбонат. О., мармур. О., сх. алебастр, єгипет. алебастр, алебастр. О., мексикан. О., печерний О. тощо. Здавна з О. виготовляють предмети у формі тіл обертання, шкатулки, скульптурки, вставки в ювелірні вироби, використовують для мозаїки, вітражів, оздоблення будівель тощо. Його видобували в Месопотамії (5–4 тис. до н. е.) та Стародав. Римі. У деяких середньовіч. церквах Європи, зокрема у Флоренції та Болоньї (обидва — Італія), донині збереглися вікна, де замість скла вставлені тонкі пластинки з О. Згадується в Біблії. За генезисом виділяють гідротермал., гіпергенно-осад. та інфільтрац. родовища карбонат. О. Поширена жильна, пластоподібна та натічна форми тіл. Родовища мармур. О. досить численні: Пн. Африка (Алжир, Єгипет), Пн. та Пд. Америка (Арґентина, США, Бразилія, Мексика), Австралія, Малий Кавказ (Вір­менія, Азербайджан), Центр. Азія (Киргизстан, Узбекистан, Туркменістан), Чехія (Моравія), РФ (Краснодар. та Краснояр. край), Іран, Пакистан, Афганістан, Італія. В Україні О. має гіпергенно-інфільтрац. походження. Осн. ареали поширення мармур. О. на Волино-Поділлі охоплюють Товтр. пасмо і тер. на Сх. від нього у межах Дунаєвеччини, Ново-Ушиччини, Віньковеччини в Хмельн. обл. та Муровано-Курилівеччини у Вінн. обл. О. просторово локалізований у породах вапняк. ряду караган-конського та нижньої частини сармат. ярусів неогену, де відомо понад 30 проявів та одне родовище (Калюсицьке). У Гірському Криму прояви О. пов’язані з р-нами розвитку карсту у вапняках юрського віку. В Україні вміст кальциту становить 96–98,8 %. Домішки: гідроксиди заліза та марганцю, глинисті мінерали, уламк. детрит, кварц. Густина 2,56–2,78; відносна твердість 2,85–3,45. Крихкий; має східчасто-скалк. злам, восковий або масний блиск на свіжому зламі; колір риски білий. За макротекстурою виділяють 3 осн. типи: однорідні, плямисті, смугасті. Перші 2 мають обмежене поширення й трапляються лише на окремих ділянках жил (роздувах, кишенях) та зальбандах. Часто однорідними виглядають тонкошаруваті або інтенсивно забарвлені О. Плямисті текстури встановлено на ділянках жил з вторин. змінами. О., що мають яскраве забарвлення й контрастні плями, використовують у декораціях. Різновиди смугастих О. за текстур. малюнком: прямолінійний, слабкохвилясто-смугастий, хвилясто-смугастий, концентрично-смугастий. Серед форм агрегатів найбільше поширені сно- та віялоподібні, волокнисті, призматично-тичкуваті. Смугаста мікротекстура О. обумовлена ритміч. чергуванням зон росту, що характеризуються різною величиною та формою агрегатів, зернистим виділенням кальциту, мікропрошарками дисперсно-глинистого матеріалу. Межі смуг-шарів не завжди контрастні й прямолінійні. Часто вони хвилясті, гребінчасті. За забарвленням є 3 осн. різновиди: коричневий (ясно-коричневий, коричневий, темно-коричневий, жовто-коричневий); медовий (золотисто-жовтий, коричнево-жовтий, медово-жовтий, жовто-оранжевий); жовтий (ясно-жовтий, жовтий, брудно-жовтий, сіро-жовтий, бежево-жовтий). Коричневі О. найпоширеніші (складають бл. 65 %). Їх розвідано на Калюсиц. родовищі і проявах Беш-Техне, Дерев’яне, Ксаверівка, Кужелева, Млаки, Мушкутинці, Супрунківці, Щербівці, Яцківці та ін. Медові О. (бл. 25 %) знайдено серед сталактит-сталагміт. О. Гірського Криму, на Калюсиц. родовищі, на проявах Говори, Канатківці, Кривчик, Кружківці, Міцівці, Супрунківці, Щербівці тощо. Жовті О. трапляються рідко, їх виявлено на проявах Дерев’яне, Міцівці, Понизівка, Супрунківці.

Рекомендована література

1. Нестеровский В. А. Геология и геммология мраморного оникса территории Украины // Минерал. музеи. С.-Пе­тербург, 2005;
   Google Scholar Internet
2. Його ж. Геологія і гемологічна оцінка мармурового оніксу Волино-Поділля // Коштовне та декор. каміння. 2006. № 3(45); Нестеровський В. А., Острянська І. Ю. Технологічні властивості та можливості використання карбонатного оніксу Волино-Поділля // Мат. Міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасні технології та особливості видобутку, обробки і використання природ. каміння». К., 2012.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю