О’Ніл Юджин-Ґладстон

ОʼНІЛ Юджин-Ґладстон (OʼNeill Eugene Gladstone; 16. 10. 1888, м. Нью-Йорк, США — 27. 11. 1953, м. Бостон, шт. Мас­сачусетс, США) — американський драматург. Нобелівська премія з літ-ри (1936), ін. числен­ні нагороди, серед яких — Пулітцерів. премія (1920, 1922, 1928, 1957). Народився в сімʼї ві­домого амер. актора Джеймса ОʼН. Початк. освіту, через по­стійні пере­їзди батьків, отримував у різних катол. школах-пансіонатах Америки. Навч. у Прінстон. університеті (шт. Нью-Джерсі, США, 1906–07). Змінив чимало професій: поштаря, менеджера комерц. компаній, золотошукача, матроса торг. судна, працівника-різнороба у порту тощо. 1912, після не­вдалої спроби самогубства, повернувся до Нью-Йорка, був хронікером г. «Нью-Лондон теле­граф», де опублікував свої перші гуморист. вірші. У тому ж році захворів на сухоти, під час лікува­н­ня у санаторії Гейлорд під впливом прочитаних ним книг драматург. класики захопився ідеєю зробити театр. карʼєру. Вступив до Гарвард. університету (шт. Мас­сачусетс), де, зокрема, від­відував заня­т­тя з драматург. майстерності. Наслідком захопле­н­ня ОʼН. театром став стрімкий роз­виток його як драматурга. ОʼН. — один із творців та реформаторів амер. драми 20 ст. Його внесок у її роз­виток полягає, насамперед, у тому, що сентиментально-салон­ним, роз­рахованим на комерц. успіх, він проти­ставив драми, що порушували злободен­ні про­блеми життя пере­січ. пред­ставника сучасного йому амер. су­спільства з його духов. та соц. запитами. Специфіку драматург. техніки ОʼН. характеризує її спів­­­звучність із принципами театр. реалізму, екс­пресіонізму, натуралізму, поетикою європ. «нової дра­ми», під­кресленою увагою до психоаналіт. теорій З. Фройда та К.-Ґ. Юнґа. Поетика його драм по­єд­нує в собі екс­пресивність і жорстку конкретику, символіку, алегорію й гротеск, по­глиблену увагу до психол. та соц. ідентифікації людської особистості. Психоаналіт. аспект про­блематики драматургії ОʼН. критики пояснюють об­ставинами його особистого життя — нервовими роз­ладами через не­вдалі шлюби, смерть батька, матері й старшого брата, не­спроможністю налагодити стосунки із влас. дітьми. Драматург. творчість ОʼН. умовно поділяють на 3 періоди. Початковий охоп­лює 1914–20. Його перша зб. «Thrist» («Спрага [та інші одноактові пʼєси]», 1914) не мала успіху, як і перші його драматург. спроби. Літ. успіх письмен­ник здобув премʼєрою пʼєси «Bound East for Cardiff» («Курс на Схід, до Кардіф­фу»), що й поклала початок новому амер. театру. У 2-й пол. 1910-х рр. драматург написав пʼєси «Before Breakfast» («Перед сні­данком», 1916), «In the Zone» («У зоні», 1917), «Where the Cross is Made» («Там, де по­ставлено хрест»), «Beyond the Horizon» («За обрієм»), «The Long Voyage Home» («Довгий шлях додому»), «The Moon of the Caribbees» («Карибський місяць»; усі — 1918). Другий період творчості — 1920 — серед. 1930-х рр., поряд з продовже­н­ням традиц. тематики, ознаменований по­глибле­н­ням її соц. акцентованості, простежуваної як у від­даленій істор. ретропер­спективі, так і в її сучас. інтер­претаціях: «The Emperor Jones» («Імператор Джонс»), «Anna Christie» («Анна Крісті»; обидві — 1920), «The Hairy Аре» («Кошлата мавпа», 1922), «All Godʼs Children Got Wings» («Усім дітям Божим дано крила», 1923), «Marco millions» («Марко-міль­йон­ник», 1925), «The Great God Brown» («Великий бог Браун»), «Lazarus Laughed» («Лазар сміявся»; обидві — 1926), «Strange Interlude» («Дивна інтерлюдія», 1927), «Mour­ning Becomes Electra» («Траур личить Електрі», 1929). У цей час зʼявилася й одна з найві­доміших його пʼєс — «The Desire under the Elms» («Любов під вʼязами», 1924), в якій драматург досліджує приховані імпульси людської поведінки та руйнів. вплив на неї соц. середовища. В остан. період творчості драматург написав пʼєси, які вважав найкращими своїми творами, — «The Iceman Cometh» («Продавець льоду гряде», 1939; філос. притча про жорстоку реальність та рятівну мрію) та «Long Dayʼs Journey into Night» («Довга подорож у ніч», 1941; трагедія сімей. стосунків родини, що має виразний автобіогр. під­текст), а також «A Touch of the Poet» («Душа поета», 1940), «A Moon for the Mis­begotten» («Місяць для знедолених», 1943; усі — Нью-Йорк). У 1943 через ураже­н­ня нервової системи ОʼН. повністю втратив праце­­здатність. За словами учня й послідовника його драматург. традицій Т. Вільямса, він «дав життя американському театру і помер для нього». Окремі твори ОʼН. українською мовою пере­клали В. Довжик, В. Гуменюк.

Завантажити статтю