Ончул Аурел
О́НЧУЛ Аурел (Onciul Aurel; 12. 03. 1864, м. Верхній Віков, Румунія — 30. 09. 1921, Бухарест, похов. у Чернівцях) — румунський громадсько-політичний діяч. Навч. у академії «Терезіанум» у Відні, вивчав право у Чернів. і Віден. (1886 здобув ступ. д-ра права) університетах. Від 1882 — співголова, 1884–85 — голова студент. товариства «Юність» у Чернів. університеті. Від 1885 працював у фінанс. прокуратурі Відня; від 1887 — у мін-ві культів та освіти Австро-Угорщини; водночас співпрацював із МВС (перекладав румун. мовою закони для його друк. органів). 1893 отримав посаду міністер. секретаря. 1896 переведений до Моравії, де обіймав посаду повіт. голови, згодом — доцент страхового та адм. права у ВШ м. Брно (нині Чехія) та референта місц. уряду; заснував і очолив Морав. товариство допомоги. 1902 почав видавати г. «Privitorul». 1903 повернувся на Буковину, в тому ж році організував політ. товариство «Єдність» і був обраний депутатом Буковин. сейму. У сеймі 1904 став засн. і кер. міжнац. депутат. клубу «Вільнодумний союз» (серед чл. — М. Василько, С. Смаль-Стоцький, Б. Штраухер). Вів дискусію з питання «рутенізації Буковини», що викликало вороже ставлення до нього з боку румун. інтелігенції та звинувачення у навʼязуванні «австро-буковинізму». 1907–18 — депутат парламенту Австро-Угорщини. Після її розпаду на поч. листопада 1918 виступив за розподіл Буковини за етніч. принципом, разом із О. Поповичем перебрав держ. владу відповідно у румун. та укр. частинах краю. Після вторгнення на Буковину окупац. військ Румунії виїхав до м. Сучава із протестом проти окупації, де був інтернований і вивезений у м. Ясси (обидва — Румунія) із забороною повертатися на Буковину. Після звільнення працював адвокатом у Бухаресті. Похов. у родин. склепі разом зі своїм зятем Ф. Лупу. 1992 імʼям О. названо вулицю у Чернівцях.
Рекомендована література
Завантажити статтю
