Опал

ОПА́Л — мінерал, природний аморфний кремнезем, твердий гідрогель. Формула: SiO₂·nH₂O. Ві­домий з давніх часів. Оскільки не має кри­сталіч. будови, то не від­повід­ає критеріям мінералу, проте затверджений Між­нар. мінералог. асоціацією мінералом як виняток з огляду на його істор. значе­н­ня. Назва походить зі санскриту й означає «коштов. камінь». Вміст води в мінералі коливається від 0,4–5 до 20–28 %. Може містити домішки ін. хім. елементів: Al, Fe, C, Na, Mg, Ca, Sr, Ba, Ti, Zr. Залежно від кольору, про­зорості, вмісту води й домішок, місця знаходже­н­ня виділяють понад 130 від­мін О., що зводять до 2-х різновидів — О. шляхетний і О. звичайний. Перший є рідкісним і цінується як ювелірна сировина за райдужну гру кольорів, спричинену дифракцією світл. променів. Особливо рідкісним і цін­ним є чорний шляхет. О., а унікальним — блакитно-білий О. з ефектом мерехтливого сяйва в напів­про­зорому середовищі, іноді з червоним від­блиском. Шляхетні від­міни пере­важно містять 5–10 % H₂O. Серед цін­них від­мін звичай. О. — пористий не­про­зорий гідрофан, щільний водяно-про­зорий гіаліт, емалеподіб. кахолонг. Найбільше О. видобувають в Австралії; він є поширеним мінералом також і в Україні. Прожилки, мигдалини, жовна та кірки О. трапляються серед магматич. порід, особливо в корі їх вивітрюва­н­ня. В осад. породах слугує цементом, утворює жовна, конкреції, псевдоморфози по біол. рештках. Прожилки та мигдалини пере­важно зональні, блоково-зональні, зони й блоки складені різними від­мінами О. Найві­доміші прояви: у пеліканітизов. гранітах — Глухів., Люлин., Талалаїв. (усі — Вінн. обл.); у корі вивітрюва­н­ня гранітів — Катеринівський (Донец. обл.). Зразки джиразолю з цих проявів мають колекц. і ювелірну цін­ність. У Карпат. регіоні встановлено унгварит (за давньою на­звою Ужгорода) — зеленуватий про­зорий О. з включе­н­нями нонтроніту. Унгварит та ін. від­міни О. часто є осн. складовими метасоматич. утворень, повʼязаних з поліметал., ртут. і манган. рудами Карпат. У корі вивітрюва­н­ня туфоген. порід зна­йдено псевдоморфози по дереву (опал дере­вʼянистий). О. найчастіше трапляється у від­носно молодих геол. породах мезо- і кайнозою. Гелева природа мінералу перед­бачає його недовговічність. По­ступово втрачаючи воду, мінерал пере­творюється в халцедон. У пегматитах камер. типу на Житомирщині, вік яких ви­значено як протерозойський, разом з халцедоном зна­йдено білий і не­про­зорий чорний О.