Опал
ОПА́Л — мінерал, природний аморфний кремнезем, твердий гідрогель. Формула: SiO2·nH2O. Відомий з давніх часів. Оскільки не має кристаліч. будови, то не відповідає критеріям мінералу, проте затверджений Міжнар. мінералог. асоціацією мінералом як виняток з огляду на його істор. значення. Назва походить зі санскриту й означає «коштов. камінь». Вміст води в мінералі коливається від 0,4–5 до 20–28 %. Може містити домішки ін. хім. елементів: Al, Fe, C, Na, Mg, Ca, Sr, Ba, Ti, Zr. Залежно від кольору, прозорості, вмісту води й домішок, місця знаходження виділяють понад 130 відмін О., що зводять до 2-х різновидів — О. шляхетний і О. звичайний. Перший є рідкісним і цінується як ювелірна сировина за райдужну гру кольорів, спричинену дифракцією світл. променів. Особливо рідкісним і цінним є чорний шляхет. О., а унікальним — блакитно-білий О. з ефектом мерехтливого сяйва в напівпрозорому середовищі, іноді з червоним відблиском. Шляхетні відміни переважно містять 5–10 % H2O. Серед цінних відмін звичай. О. — пористий непрозорий гідрофан, щільний водяно-прозорий гіаліт, емалеподіб. кахолонг. Найбільше О. видобувають в Австралії; він є поширеним мінералом також і в Україні. Прожилки, мигдалини, жовна та кірки О. трапляються серед магматич. порід, особливо в корі їх вивітрювання. В осад. породах слугує цементом, утворює жовна, конкреції, псевдоморфози по біол. рештках. Прожилки та мигдалини переважно зональні, блоково-зональні, зони й блоки складені різними відмінами О. Найвідоміші прояви: у пеліканітизов. гранітах — Глухів., Люлин., Талалаїв. (усі — Вінн. обл.); у корі вивітрювання гранітів — Катеринівський (Донец. обл.). Зразки джиразолю з цих проявів мають колекц. і ювелірну цінність. У Карпат. регіоні встановлено унгварит (за давньою назвою Ужгорода) — зеленуватий прозорий О. з включеннями нонтроніту. Унгварит та ін. відміни О. часто є осн. складовими метасоматич. утворень, пов’язаних з поліметал., ртут. і манган. рудами Карпат. У корі вивітрювання туфоген. порід знайдено псевдоморфози по дереву (опал дерев’янистий). О. найчастіше трапляється у відносно молодих геол. породах мезо- і кайнозою. Гелева природа мінералу передбачає його недовговічність. Поступово втрачаючи воду, мінерал перетворюється в халцедон. У пегматитах камер. типу на Житомирщині, вік яких визначено як протерозойський, разом з халцедоном знайдено білий і непрозорий чорний О.
Рекомендована література
- Павлишин В. И., Власюк С. А. и др. Опал Екатериновского рудопроявления (Приазовье) // МЖ. 1993. Т. 15, № 4;
- Кульчецкая А. А., Возняк Д. К. и др. О природе воды в опале // Там само. 1995. Т. 17, № 1;
- Павлишин В. І., Василишин І. С., Панченко В. І. Український опал // Мінерал. ресурси України. 1995. № 2;
- Панов Б. С., Косик О. А. Опал Австралии и Украины // Мінералог. зб. 1999. № 49, вип. 2;
- Матковський О., Павлишин В., Сливко Є. Основи мінералогії України: Підруч. Л., 2009.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Світ-суспільство-культура 
