Опанасюк Олексій Євменович
ОПАНАСЮ́К Олексій Євменович (псевд. — Лесь Дубрівка; 29. 03. 1936, с. Дубрівка Брусилів. р-ну Київ. обл., нині Житомир. р-ну Житомир. обл. — 03. 06. 2011, Житомир) — прозаїк, публіцист, есеїст. Член НСПУ (1971). Заслужений працівник культури України (2001). Премія ім. І. Огієнка (1997). Закін. ВПШ у Києві (1963). Працював у колгоспі, зав. клубу в рідному селі, перебував на комсомол. та журналіст. роботах. Від 1964 — у Житомирі: редагував рай. г. «Зоря комунізму» та обл. г. «Комсомольська зірка» (1965–69), очолював редакц.-видавн. відділ облполіграфвидаву (1969–79), обл. організацію НСПУ (1980–2004), водночас від 1993 — гол. ред. ж. «Косень». Заст. голови Всеукр. товариства І. Огієнка (запровадив від 1994 премію його імені). Ініціював проведення Всеукр. літ.-мист. свята «Романівська весна» в музеї-садибі Рильських у с. Романівка (Попільнян., нині Житомир. р-ну). Художня творчість письменника тяжіє до новелістики й базується на докум. матеріалах. Чимало місця в ній О. відводить темам 2-ї світової війни, голодомору 1932–33, репресіям 1937 та післявоєн. рокам на Житомирщині. Окреме місце в публіцистиці О. займають статті з літ. краєзнавства Житомирщини, перебування видат. митців на поліс. землі. Есе «Трійця з передпілля Києва» (1999) присвяч. життєвим та мист. шляхам І. Огієнка, М. Рильського та Б. Тена, у кн. «Чи затишно пані провінції в Житомирі?» (2000; обидві — Житомир) зібрано публіцистику автора різних років.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Жита. К., 1966; Кров і фата. К., 1967; В’язанка. К., 1969; Копище. 1975; Пристані на Уборті. К., 1978; Четверо вийшли в дорогу. К., 1979; Жайворонкова кладка. К., 1983; Житичі. К., 1985; Спитай у беріз при долині. К., 1986; Усе Боже, тільки гріхи наші. Бердичів, 2001; Не рань траву. Коростень, 2002; Святий князь Оскольд і воєвода Животомир з Потерев’я. Ж., 2003; Січ Тараса Бульби в Олевську. Ж., 2008; Живий біль, або Зникали у відомому напрямку. Ж., 2008; Іван Огієнко та літописний Воздвижень з його окресами. Ж., 2011.
Рекомендована література
- Камінчук А. Гомін з Дивокраю // ЛУ. 1966, 26 лип.;
- Федотюк П. Фіолетові розводи // Перець. 1968. № 13;
- Погрібний А. Майстер слова, лицар духу: Письменнику Олексієві Опанасюку — 70 // Житомирщина. 2006, 28 берез.;
- Олексій Опанасюк: [Некролог] // Укр. літ. газ. 2011, 17 черв.
Завантажити статтю
Людина 
