Опитування соціологічне

ОПИ́ТУВА­Н­НЯ СОЦІОЛОГІ́ЧНЕ — метод збору соціологічної інформації про населе­н­ня. О. с. використовують для ви­вче­н­ня громад. думки, політ. (зокрема про­гнозува­н­ня результатів виборів) і соц.-екон. дослідж. тощо. Під час О. с. дослідник або уповновжена ним особа (напр., інтервʼюер) задає запита­н­ня пред­ставникам тих чи ін. груп населе­н­ня. Залежно від того, хто фіксує від­повіді, ви­окремлюють два типи О. с. — інтервʼю і анкетува­н­ня: якщо той, хто задає запита­н­ня, зачитує їх вголос і сам фіксує від­повіді, його називають інтервʼюером, О. с. — інтервʼю, пере­лік запитань — бланком інтервʼю; якщо ж той, хто від­повід­ає, сам читає запита­н­ня і фіксує свою від­повідь, О. с. називають анкетува­н­ням, того, хто пере­дає чи надсилає запита­н­ня, — анкетером, пере­лік запитань — анкетою. В обох випадках той, хто дає від­повідь, є респондентом. Інтервʼю, у свою чергу, поділяють на декілька видів: віч-на-віч інтервʼю (англ. face-to-face inter­view, іноді його скорочено по­значають F2F) — інтервʼюер особисто зу­стрічається з респондентом, ставить йому запита­н­ня і фіксує його від­повіді; телефон­не інтервʼю — інтервʼюер ставить запита­н­ня респонденту по телефону і фіксує його від­повіді; Інтер­нет-інтервʼю — інтервʼюер використовує ві­деозвʼязок (напр., про­граму Skype) для спілкува­н­ня з респондентом. Із роз­витком мультимедій. методів спілкува­н­ня від­мін­ність між телефон. інтервʼю та Інтернет-інтервʼю зникає, оскільки для ві­деозвʼязку можна використовувати мобіл. телефон. Від­повід­но до мети ви­окремлюють кількісні і якісні О. с.: кількісні за­звичай базуються на стандартизов. опитувальнику — бланку ін­тервʼю чи анкеті з фіксов. запита­н­нями, що є однаковими для всіх респондентів; якісні за­стосовують для отрима­н­ня заг. уявле­н­ня про те чи і нше явище, вони не мають на меті досягнути ре­презентативності отриманих даних. Один із гол. методів якісного О. с. — т. зв. глибин­не інтервʼю за не­стандартизов. опитувальником. При цьому осн. теми опитува­н­ня фіксують, а запита­н­ня можуть змінювати від одного респондента до іншого. Типовим результатом є не від­сотки, а набір висловлених суджень, думок, причин, мотивів. О. с. класифікують і за ін. під­ставами, зокрема за способом комунікації з респондентом (поштове, роздаткове, віч-на-віч, телефон­не, Інтернет-опитува­н­ня), за місцем (вдома, на роботі, на вулиці, у місцях продажу або на­да­н­ня послуг), також роз­різняють очне й заочне, індивід. і групове О. с. тощо. В остан­ні роки всі осн. види О. с. проводять за допомогою компʼютер. технологій. Найпоширенішими є 3 компʼютеризов. методи О. с.: персонал. віч-на-віч інтервʼю (англ. CAPI — Computer assisted perso­nal interview), телефон­не інтервʼю (англ. CATI — Computer assisted telephone interview), Інтернет-опитува­н­ня (англ. CAWI — Computer assisted Web interview) — анкетува­н­ня із викори­ста­н­ням мережі Інтернет для пере­дачі запитань дослідника респондентам і їхніх від­повід­ей досліднику. Загалом це О. с. по електрон. пошті, неконтрольов. веб-опитува­н­ня (анкету роз­міщують на сайті дослідниц. організації), різноманітні онлайн-панелі (формува­н­ня панелі інтернет-користувачів для потенцій. участі в онлайн-опитува­н­нях, при реєстрації респондент від­повід­ає на певні соц.-демогр. пита­н­ня). Крім опитувань, ре­презентативних для насел., здійснюють також О. с., ре­презентативні для під­приємств, О. с. бізнесів, екс­пертні (на від­міну від опитувань респондентів) і соціометр. (спрямов. на ви­вче­н­ня звʼязків між чл. групи) О. с., екзитполи. Можливі також комбінації методів О. с., що до­зволяють компенсувати недоліки одного методу за допомогою викори­ста­н­ня іншого або доповнювати один одного.

Два перших історично зафіксов. О. с. організовано 1824 у США. Їхня поява повʼязана із демократизацією су­спільства та прагне­н­ням до отрима­н­ня кількіс. про­гнозу під­сумків виборів. Амер. соціолог Б. Докторов ви­окремив 4 етапи роз­витку громад. думки. Перший етап — 1789–1824 — виникне­н­ня у США політ., соц. та інформ. перед­умов для початку зондува­н­ня думок виборців, проведе­н­ня перших т. зв. соломʼяних опитувань — у місцях скупче­н­ня людей за спрощеними схемами і нере­презентатив. вибірками (назва походить від аналогії з під­кинутою соломою, рух якої вказує на напрям вітру). Другий етап — 1825–1936 — без­посереднє проведе­н­ня т. зв. соломʼяних опитувань електорату. Третій етап — 1936 — поч. 21 ст. — виникне­н­ня і домінува­н­ня технології Ґел­лапа (ре­презентативні вибірки, чіткі процедури проведе­н­ня опитувань), по­ступове усві­домле­н­ня реал. можливостей різних технологій опитува­н­ня, пошук оптимал. дослідниц. стратегій. На четвертому етапі — від поч. 21 ст. — роз­виток отримали пост-Ґел­лапів. технології проведе­н­ня О. с., зокрема Інтернет-опитува­н­ня. В остан­ні 20 р. від­булися динамічні зміни у технологіях проведе­н­ня О. с. Так, якщо у 20 ст. у світі домінували віч-на-віч інтервʼю, то на поч. 21 ст. більшість дослідж. вже проводили методом телефон. опитува­н­ня за допомогою компʼю­тера (CATI), а у 2006–08 гол. методом О. с. у світі стали Інтернет-опитува­н­ня. Крім того, методи О. с. все частіше доповнюють аналізом великих даних, зокрема соц. мереж. В Україні перші локал. О. с. здійснено на­прикінці 1960-х — на поч. 1970-х рр. пере­важно на під­приємствах (т. зв. госпдоговір. групами) й у ВНЗах та, дуже рідко, — ре­презентативні О. с. у містах. 1968 організовано перший наук. соціол. від­діл в Ін­ституті філософії АН УРСР (Київ) під керівництвом В. Чорноволенка, також наук. О. с. проводили у Харків. і Одес. університетах. Почали активно працювати фахівці з методології О. с., зокрема В. Ос­совський, В. Хмелько, В. Паніот­то, В. Волович, Ю. Яковенко, М. Чурилов, Н. Паніна, Є. Головаха, О. Вишняк, І. Бекешкіна, В. Максименко. Перші О. с., ре­презентативні для України, започатковано 1991. Як і в США, виникне­н­ня опитувань громад. думки в Україні повʼязане з демократизацією і потребою в про­гнозуван­ні виборів. Крім того, з роз­вит­ком ринк. економіки виникли О. с., повʼязані з проведе­н­ням маркетинг. досліджень. 1992 засн. два перших центри ви­вче­н­ня громад. думки — Київ. між­нар. ін­ститут соціології (КМІС) і Центр СОЦІС. Найбільш мас­штабним укр. опитува­н­ням є моніторинг соц. змін укр. су­спільства — щорічні О. с., що проводить Ін­ститут соціології НАНУ (Київ). Цей проект, започатк. 1992 Н. Паніною і Є. Головахою, 2014 отримав Держ. премію України в галузі науки і техніки Крім того, Україна час від часу бере участь у між­нар. моніторинг. проектах, серед яких — Європ. соціол. дослідж. (ESS), Між­нар. соціол. дослідж. (ISSP). Нині в Україні діють бл. 100 компаній, що проводять О. с. Найбільш ві­домі — КМІС, Центр ім. Разумкова, СОЦІС, група «Рейтинг», Соц. моніторинг, TNS-Kan­tar, ІнфоСапієнс, найбільші маркетингові — NielsenIQ, ГФК Юкрейн, Медікал Дата Менеджмент, IPSOS. Їхню роботу координують між­нар. (насамперед ESOMAR) і укр. (Соціол. асоц. України, Укр. асоц. маркетингу) профес. товариства.