Опільсько- Кременецький геоботанічний округ

Визначення і загальна характеристика

ОПІ́ЛЬСЬКО- КРЕМЕНЕ́ЦЬКИЙ ГЕОБОТАНІ́ЧНИЙ О́КРУГ (букових, грабово-дубових лісів, справжніх та остепнених луків та лучних степів) За «Геоботанічним районуванням Української РСР» (1977) тер. сучас. округу входила до складу Кременецько-Хотинського гео­ботанічного округу (букових та дубово-букових лісів) Зх.-укр. підпровінції. Орографічно до округу належать Гологоро-Кременецький кряж, Опілля, Хотинська височина з абсолют. вис. 350–515 м. Піднесеність та розчленованість цієї тер. сприяли поширенню на ній, окрім дубово-грабових, ще й букових лісів. Клімат м’який, без сильних морозів та посух, подібний до клімату Балт. підпровінції та Прикарпаття. Середня температура січня становить –4 °С, липня — +18–20 °С, середньорічна кількість опадів — 640–700 мм. У ґрунт. покриві переважають різні підтипи сірих опідзолених ґрунтів, що сформувалися на лесоподіб. суглинках. Менш поширеними є опідзолені чорноземи. Для округу характерні дерново-карбонатні ґрунти, що сформувалися на мергелях крейдяного віку та на вапняках і гіпсах третин. віку.

Природна рослинність округу (бл. 30–35 % тер.) представлена лісами (менше 30 %), луками та степами (бл. 4 %), болотами. Переважають широколистяні ліси (букові, грабово-букові, дубово-грабові, похідні грабові, подекуди дубові і вільхові), пов’язані з опідзоленими чорноземами та різними підтипами сірих опідзолених ґрунтів. Для флори цих лісів характерна наявність у їхньому складі центр.-європ. гір. видів, до яких, зокрема, належать купина кільчаста, ожина лісова, крем’яник гарний тощо. У поширенні цих лісів простежується чітка висотна закономірність, згідно з якою вони утворюють з гір до рівнин наступ. ряд: букові → дубово-грабові → дубові → дубово-соснові ліси. До рідкіс. рослин. угруповань, що трапляються у складі округу, належать дубові і дубово-грабові ліси з цибулею ведмежою та дубово-грабові ліси зі скополією карніолійсь­кою, букові ліси з барвінком малим, цибулею ведмежою та плющем звичайним. У лісах Гологорів і Вороняків трапляються астранція велика, аконіт молдавський, листовик сколопендровий.

Луки на тер. округу належать до заплавних. Суходіл. луки (справжні й остепнені) представлені у вигляді незнач. ділянок на непридатних до розорювання схилах і нині демутують внаслідок зменшення випасання худоби. Переважають мітлиця звичайна, тонконіг вузьколистий, костриця червона. Серед заплав. луків домінують болотисті. Менші площі за­ймають торф’янисті та справжні луки (високорайграсові, лучнокострицеві, лучнолисохвостові). Болота округу належать до долинних. У їхньому рослин. покриві переважають трав’янисті та торфово-мохові евтрофні угруповання, що формуються у заплавах річок. Степ. рослинність приурочена до крутосхилів, переважно — пд. експозиції, з дерново-карбонат. ґрунтами, що підстеляються мергелями, вапняками та гіпсами; представлена лучними степами. Домінують кос­триця борозниста, осока низька, ковила волосиста, вівсюнець Бессера, рідше — ковила найкрасивіша та довголиста (останні 2 види — у Рогатин. Опіллі), є низка релікт. та ендеміч. видів (сонцецвіт сивий, молочай волинський, зміє­головник австрійський, шавлія кременецька, в’язіль увінчаний, відкасник татарниколистий). До складу округу входить низка геоботан. р-нів: Кременец., Гологоро-Вороняків., Микол.-Бережан., Бурштинський. На окремих типових та унікал. територіях округу створ. низку природоохорон. об’єктів — нац. природні парки «Північне Поділля», «Кременецькі гори».

Завантажити статтю