Опока Микола Іванович

Визначення і загальна характеристика

ОПО́КА Микола Іванович (11. 12. 1895, с. Нагоряни, нині Львів. р-ну Львів. обл. — 28. 08. 1921, за ін. даними — 09. 02. 1923, Київ) — військовик. Закін. Академ. гімназію у Львові (1914). Член шкіл. таєм. організацій, проводу гімназій. драгоманів. т-в, активіст товариства «Пласт». Під час 1-ї світової вій­ни — доброволець Легіону УСС (від 1914). Воював на Сх. фронті проти рос. військ, від­значився у бою на г. Маківка. Член Пресової квартири УСС. У бою побл. м. Галич (нині Івано-Фр. обл.) у червні 1915 пораненим потрапив у рос. полон. Після звільне­н­ня став спів­ініціатором засн. у травні 1917 у Відні таєм. укр. рев. військ. гуртка, гол. мета якого — ві­дірва­н­ня укр. земель від Австро-Угорщини і при­єд­на­н­ня їх до України. Належав до Укр. радикал. партії. У листопаді 1918 на чолі військ. від­ділу вирушив на допомогу оборонцям Львова. В УГА — старшина 1-ї сотні 1-го Станіслав. куреня, згодом — 1-го полку 1-ї бригади УСС. Деякий час був сотником київ. Січових стрільців, де від­значився як один із кращих старшин, спів­роб. Пресової квартири та ред. часопису «Стрілецька думка». Автор статей і спогадів про бо­йовий шлях УСС та Листопад. зрив 1918: «Рік тому», «Одна з багатьох пригод: Зі спогадів У. С. С.», «Вістун», «З моїх звідів» (усі — 1916), «Спогади про 1 листопада 1918 р. в Галичині» (1919) та ін. На­прикінці 1919 — чл. Рев. комітету УГА у Він­ниці, спів­ред. його друк. органу — часопису «Червоний стрілець». У період вимушеного союзу УГА з Червоною армією — звʼязковий укр. командува­н­ня у Києві, зокрема з чл. Укр. КП (боротьбистів). 11 лютого 1920 брав участь у роз­мові з провід. чл. КП(б)У М. Скрипником, В. Ел­ланом-Блакитним, Г. Гриньком, О. Шумським, М. Полозом, М. Любченком, трохи згодом — із В. Затонським щодо майбутнього УГА. Належав до УВО: заст. кра­йового комен­данта на Сх. укр. землях (1920–21). На деякий час був увʼязнений у польс. тюрмі. Разом із колиш. Січовими стрільцями скерований проводом УВО у Рад. Україну для формува­н­ня там антибільшов. під­пі­л­ля. Спів­засн. і спів­кер. Укр. центр. пов­стан. комітету (УЦПК) в Києві, який планував за допомогою пов­стан. руху повалити більшов. режим і від­новити владу УНР. 17 липня 1921 заарешт. органами ВЧК разом із ін. чл. УЦПК і не­вдовзі роз­стріляний. За ін. даними — загинув разом із 37-ма засудж. до роз­стрілу укр. старшинами і козаками під час чотиригодин. бою у Лукʼянів. вʼяз­ниці, коли вони захопили зброю в канцелярії тюрми.

Літ.: Думін О. Історія Лєґіону Українських Січових Стрільців. 1914–1918. Л., 1936; Ріпецький С. Українське Січове Стрілецтво: визвольна ідея і збройний чин. Нью Йорк, 1956; Гірняк Н. Остан­ній акт трагедії Української Галицької Армії. Нью Йорк, 1969; Шанковський Л. Українська Галицька Армія: Воєн­но-істор. студія. Він­ніпеґ, 1974; Лазарович М. В. Леґіон Українських січових стрільців: формува­н­ня, ідея, боротьба. 2-е вид. Т., 2016; Коваль Р. Дякую ген­прокуророві, але... // Незборима нація. 2017, січ.

М. В. Лазарович

Завантажити статтю