Опорно-руховий апарат

Визначення і загальна характеристика

ОПО́РНО-РУХОВИ́Й АПАРА́Т О.-р. а. складається з кісток, їхніх зʼ­єд­нань і скелет. мʼязів, забезпечує рух у просторі та опору люд. організму. Має активну і пасивну частини. Кістки та їхні зʼ­єд­на­н­ня становлять пасивну частину О.-р. а., оскільки кістки виконують функцію важелів. Актив. частиною є мʼязи, що, скорочуючись, виконують рухи тіла (змінюють положе­н­ня кісток). О.-р. а. ви­вчають різні науки: остеологія, артрологія (сполуче­н­ня кісток) і міологія, що обʼ­єд­нуються в остеоартроміологію. Кожна з них зосереджена на дослідж. окремої частини О.-р. а.: остеологія — кісток, міологія — мʼязів, артрологія — зʼ­єд­нань кісток.

Роз­різняють неперервне (синартроз) та пере­рвне (діартроз) зʼєд­на­н­ня кісток. На 6–7-му тижні ембріогенезу між хрящовими моделями кісток від­бувається концентрація мезенхіми. Далі роз­виток зʼ­єд­нань кісток від­бувається двома шляхами: утворе­н­ня з мезенхіми фіброз. або хрящової тканини (неперервне зʼ­єд­на­н­ня); роз­рідже­н­ня мезенхіми (пере­рвне зʼ­єд­на­н­ня). Серед синартрозів ви­окремлюють: а) фіброзне зʼ­єд­на­н­ня, до якого належать синдесмоз — зʼєд­на­н­ня кісток за допомогою звʼязок і мем­бран; шво — зʼ­єд­на­н­ня кісток черепа; вклине­н­ня — зубоальвеолярне зʼ­єд­на­н­ня; б) хрящове зʼ­єд­на­н­ня — синхондроз, буває по­стійним або тимчасовим (деякі вчені виділяють окремим класом напів­су­глоб — лобковий симфіз, проте це неперервне хрящове зʼ­єд­на­н­ня, оскільки щілина між­лобкового диска трапляється лише у 40 % жінок, це лише особливість диска, а не порожнина); в) кістк. зʼ­єд­на­н­ня — синостоз.

Перерв. зʼ­єд­на­н­ням є су­глоб — орган, що має осн. та допоміжні елементи. До осн. (обовʼязк.) елементів належать: су­глоб. поверх­ні; су­глоб. хрящ; су­глоб. капсула, яка має 2 шари: зовн. — фіброзна мем­брана і внутр. — синовіал. мем­брана, що може утворювати складки і сумки; су­глоб. порожнина; синовіал. рідина. Допоміж. елементами є су­глоб. диск; су­глоб. меніск; су­глоб. губа; звʼяз­ка (ви­окремлюють позакапсул., капсул. та внутрішньокапсульні).

Усі су­глоби поділяють на 4 типи: прості (одна пара су­глоб. поверхонь), складні (дві і більше пар су­глоб. поверхонь), комплексні (су­глоб. порожнина роз­ділена диском або меніском на частини: поверхи, від­діли) та комбіновані (анатомічно окремі су­глоби спільно виконують рух). Залежно від форми су­глоб. поверхонь роз­різняють блокоподібні, спірал., циліндричні, еліпсоподібні, виростк., сідлоподібні, кулясті, чашоподібні та плоскі су­глоби. За функцією їх класифікують на одно- (рухи від­буваються навколо 1-ї осі), дво- (рухи від­буваються навколо 2-х осей) та триосьові (рухи від­буваються навколо 3-х осей). За топо­графією ви­окремлюють зʼєд­на­н­ня кісток голови, тулуба, верх. і нижньої кінцівок.

Л. Р. Матешук-Вацеба

Завантажити статтю