Опорно-руховий апарат

ОПО́РНО-РУХОВИ́Й АПАРА́Т О.-р. а. складається з кісток, їхніх з’єднань і скелет. м’язів, забезпечує рух у просторі та опору люд. організму. Має активну і пасивну частини. Кістки та їхні з’єднання становлять пасивну частину О.-р. а., оскільки кістки виконують функцію важелів. Актив. частиною є м’язи, що, скорочуючись, виконують рухи тіла (змінюють положення кісток). О.-р. а. вивчають різні науки: остеологія, артрологія (сполучення кісток) і міологія, що об’єднуються в остеоартроміологію. Кожна з них зосереджена на дослідж. окремої частини О.-р. а.: остеологія — кісток, міологія — м’язів, артрологія — з’єднань кісток.

Розрізняють неперервне (синартроз) та перервне (діартроз) з’єд­нання кісток. На 6–7-му тижні ембріогенезу між хрящовими моделями кісток відбувається концентрація мезенхіми. Далі розвиток з’єднань кісток відбувається двома шляхами: утворення з мезенхіми фіброз. або хрящової тканини (неперервне з’єднання); розрідження мезенхіми (перервне з’єднання). Серед синартрозів виокремлюють: а) фіброзне з’єднання, до якого належать синдесмоз — з’єд­нання кісток за допомогою зв’язок і мембран; шво — з’єднання кісток черепа; вклинення — зубоальвеолярне з’єднання; б) хрящове з’єднання — синхондроз, буває постійним або тимчасовим (деякі вчені виділяють окремим класом напівсуглоб — лобковий симфіз, проте це неперервне хрящове з’єднання, оскільки щілина міжлобкового диска трапляється лише у 40 % жінок, це лише особливість диска, а не порожнина); в) кістк. з’єднання — синостоз.

Перерв. з’єднанням є суглоб — орган, що має осн. та допоміжні елементи. До осн. (обов’язк.) елементів належать: суглоб. поверхні; суглоб. хрящ; суглоб. капсула, яка має 2 шари: зовн. — фіброзна мембрана і внутр. — синовіал. мембрана, що може утворювати складки і сумки; суглоб. порожнина; синовіал. рідина. Допоміж. елементами є суглоб. диск; суглоб. меніск; суглоб. губа; зв’яз­ка (виокремлюють позакапсул., капсул. та внутрішньокапсульні).

Усі суглоби поділяють на 4 типи: прості (одна пара суглоб. поверхонь), складні (дві і більше пар суглоб. поверхонь), комплексні (суглоб. порожнина розділена диском або меніском на частини: поверхи, відділи) та комбіновані (анатомічно окремі суглоби спільно виконують рух). Залежно від форми суглоб. поверхонь розрізняють блокоподібні, спірал., циліндричні, еліпсоподібні, виростк., сідлоподібні, кулясті, чашоподібні та плоскі суглоби. За функцією їх класифікують на одно- (рухи відбуваються навколо 1-ї осі), дво- (рухи відбуваються навколо 2-х осей) та триосьові (рухи відбуваються навколо 3-х осей). За топографією виокремлюють з’єд­нання кісток голови, тулуба, верх. і нижньої кінцівок.

Л. Р. Матешук-Вацеба

завантажити статтю