ОП­ПО́КОВ Євген Володимирович (20. 01(01. 02). 1869, с. Руде Село Сквир. пов. Київ. губ., нині Білоцерків. р-ну Київ. обл. — 11. 11. 1937, Київ) — гідролог. Доктор технічних наук (1926), академік ВУАН (1929), ВАСГНІЛ (1935). Навч. в Університеті св. Володимира (Київ, 1886), закін. С.-Пе­тербур. технол. ін­ститут (1892). У 1892–93 пере­бував на військ. службі. 1893–1915 працював над пита­н­нями осуше­н­ня боліт Поліс­ся (кер. гідротех. робіт, нач. пошук. партії). 1917–37 (з пере­рвою) — у Київ. політех. ін­ституті: від 1922 — засн. і завідувач кафедри гідрології. 1920–21 — завідувач кафедри гідротехніки Кубан. політех. ін­ституту (м. Краснодар, нині РФ). За сумісн. 1926–37 — директор ново­створ. НДІ водного господарства (нині Ін­ститут гі­дромеханіки НАНУ). 15 жовтня 1937 був заарешт. за звинуваче­н­ням у контр­рев. на­строях і шпигун. діяльності на користь Німеч­чини. Роз­стріляний у Биківнян. лісі під Києвом. Реабіліт. 1963. О. — один з основоположників гідрології в Україні. За­пропонував ввести у рівня­н­ня водного балансу додатк. параметр на зміни запасу вологи в бас. (рівня­н­ня Пенка–Оп­покова). Досліджував пита­н­ня комплекс. викори­ста­н­ня Дні­пра (разом зі своїм учнем А. Огієвським), пер­спектив осуше­н­ня боліт та його впливу на режим річк. стоку.