ОПТОЕЛЕКТРО́НІКА — роз­діл електроніки, що ви­вчає про­блеми викори­ста­н­ня оптичних та електричних методів обробле­н­ня, зберіга­н­ня та пере­дава­н­ня інформації. Охоплює теор. дослідж. взаємодії електромагніт. полів оптич. діапазону (частоти 3 × 1011 — 3 × 1017 Гц або довж. хвиль 1 нм — 1 мм) з електронами у твердих тілах та ін. суб­станціях; роз­робляє прикладні аспекти створе­н­ня опто­електрон. приладів (див. Опто­електрон­на та лазерна техніка). Ґрунтується на викори­стан­ні електр. та оптич. сигналів як носіїв інформації, а також пере­творен­ні оптич. та електрич. енергії одна в одну. Для пере­творе­н­ня світла на електрич. струм (див. Електрика) використовують фіз. явища в фотоопорах (фоторезисторах), фотодіодах, фототранзисторах, фототиристорах, піро­електрич. фото­при­ймачах, приладах із зарядовим звʼязком, фото­електрон. по­множувачах; для пере­творе­н­ня електрич. струму на світл. ви­промінюва­н­ня — лампи роз­жарюва­н­ня, електролюмінесцентні індикатори, напів­провід­ник. світлодіоди та лазери (газові, твердотільні, напів­провід­никові). Для ізоляції (роз­вʼязки) електрич. ланцюгів (послідов. пере­творе­н­ня струм–світло–струм) слугують спец. при­строї О. — оптопари резисторні, діодні, транзисторні, тиристорні, оптопари на одноперехідних фототранзисторах і оптопари з від­критим оптич. ка­налом. При необхідності реалізації ліній звʼяз­ку, на яких пере­дава­н­ня інформації здійснюють не за допомогою електрич., а за рахунок оптич. (світл.) сигналів, викори­ста­н­ня опто­електрон. приладів є досить зручним. При роботі з будь-якими сучас. електрон. при­строями інформація, що отримує людина, пере­важно від­ображається у ви­гляді світл. сигналів — сигнал. ламп, світл. табло, рідкокри­сталіч. та світлодіод. засобів тощо. Викори­ста­н­ня фотодіодів як фото­­електрич. пере­творювачів до­зволяє створювати екологічно чисті від­новлювал. джерела світла — сонячні батареї. Важливим досягне­н­ням сучас. О. є широкомас­штабне за­стосува­н­ня енергоефектив. освітлювал. приладів з рекорд. термінами екс­плуатації (понад 100 тис. год.) — світлодіодів, а також ін. приладів (органіч. світлови­промінювал. діодів тощо). Знач. внесок у роз­виток О. зробили вчені Ін­ституту фізики напів­провід­ників НАНУ (Київ), зокрема й С. Свєчніков і П. Олексенко.