Організація економічного співробітництва і розвитку

Визначення і загальна характеристика

ОРГАНІЗА́ЦІЯ ЕКОНОМІ́ЧНОГО СПІВРОБІ́ТНИЦТВА І РО́ЗВИТКУ (ОЕСР) — багатостороння міжнародна міжурядова організація. Створ. 1961 згідно з Конвенцією про заснування ОЕСР, підписаною 14 грудня 1960 у Парижі державами-учасницями Організації європ. екон. співробітництва (засн. 1948) з метою оптимал. використання екон. і фінанс. допомоги США для відбудови Європи за Маршалла Планом. Місцеперебування — Париж, офіц. мови — англ. і французька. Станом на 2020 чл. ОЕСР було 37 країн: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембурґ, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Португалія, США, Туреччина, Франція, Швейцарія, Швеція (усі — від 1961), Японія (від 1964), Фінляндія (від 1969), Австралія (від 1971), Нова Зеландія (від 1973), Мексика (від 1994), Чехія (від 1995), Пд. Корея, Угорщина, Польща (усі — від 1996), Словаччина (від 2000), Чилі, Словенія, Ізраїль, Естонія (усі — від 2010), Латвія (від 2016), Литва (від 2018), Колумбія (від 2020). Також у її роботі бере участь ЄС. Статус партнерів ОЕСР мають 70 країн. Осн. цілі ОЕСР: досягнення найвищого рівня екон. розвитку держав-чл., зростання у них зайнятості та підвищення рівня життя; сприяння екон. і соц. добробуту насел. у державах-чл. шляхом координації їхньої політики; розвиток світ. економіки і торгівлі; допомога країнам, що розвиваються. Найвищий орган — Рада ОЕСР, що складається із представників усіх держав-чл. (по одному від кожної). Рада засідає сесійно на рівні мін-в (закордон. справ, фінансів, економіки, торгівлі) один раз на рік, на рівні постій. представників (у ранзі послів) — не менш ніж двічі на місяць. Виконком координує діяльність ОЕСР і готує засідання Ради. До його складу входять представники 14-ти держав: 7 постій. чл. (Велика Британія, Німеччина, Італія, Канада, Франція, США, Японія) та 7 непостій. чл., яких щорічно переобирають. У структурі ОЕСР діють понад 20 спеціаліз. комітетів і численні робочі групи (понад 200), що розглядають широкий спектр різних екон. і соц. проблем. Комітети опікуються тими галузями діяльності, що й осн. мін-ва та департаменти нац. урядів: екон. політикою, економікою та розвитком, торгівлею, рухом і ринками капіталу, страхуванням, податк. і конкурент. політикою, споживанням, туризмом, мор. сполученням, міжнар. інвестиціями та багатонац. корпораціями, енергет. політикою, пром-стю, наук., технол., інформ. політикою, робочою силою і соц. питаннями, дов­кіллям тощо. Важливу роль відіграє Комітет сприяння розвитку — центр. орган координації допомоги, яку ОЕСР надає країнам, що розвиваються. Поточну адм. і оперативну роботу ОЕСР здійснює секретаріат на чолі з ген. секр., якого призначає Рада. Секретаріат поділений на 13 департаментів, напрями діяльності яких відповідають за їхньою спеціалізацією осн. комітетам. Він займається підготовкою документів для обговорення, статист. і дослідниц. інформації, публікує доповіді та ін. матеріали з різних екон. і соц. питань. ОЕСР видає монографії, періодику, тех. і статист. бюлетені, значну кількість спец. літ-ри, доповіді з різних аспектів економіки, матеріали конференцій. Двічі на рік виходить «OECD Economic OutІоок» («Економічна перспектива ОЕСР»), раз на рік — «OECD Economic Survey» («Економічний огляд ОЕСР»), двічі на місяць — «OECD Observer» («Оглядач ОЕСР»). Україна розпочала співпрацю з ОЕСР 1997. У 2003 КМ України створив міжвідомчу Координац. раду у зв’язках з ОЕСР, 2014 підписав Меморандум про взаєморозуміння щодо поглиблення співробітництва, у якому окреслено пріоритетні напрями: розвиток малих та серед. підприємств, боротьба з корупцією, держ. упр., розвиток секторал. конкурентоспроможності, удосконалення системи податк. адміністрування тощо. 2020 термін дії Меморандуму продовжено до 2025. Ген. секр. ОЕСР — А. Ґурріа (від 2006).

Завантажити статтю