Організація злочинна

Визначення і загальна характеристика

ОРГАНІЗА́ЦІЯ ЗЛОЧИ́ННА — стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (п’ять і більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою організувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп (ст. 28 Кримінального кодексу України). Визначал. риса О. з. — стійкість об’єднання осіб. Організацію вважають стійкою за умови, якщо вона є стабіл. і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів. Згуртованість О. з. знаходить прояв у її спаяності та одностайності (наявності постій. міцних внутр. зв’язків між учасниками, чіткого визначення ролі кожного з них, заг. правил поведінки, організатора чи кер., єдності злочин. наміру усіх учасників), стабільність — у міцності та постійності (тривалості, системності та детал. організації функціонування, здатності до заміни вибулих учасників, наявності необхідних для функціонування матеріал. і фінанс. ресурсів, зброї тощо). Стійкість О. з. також забезпечують корупц. зв’язки в органах влади та канали обміну інформацією щодо діяльності конкурентів у злочин. середовищі. О. з. виокремлюють тоді, коли до її складу входить 5 і більше чл.; якщо ж до складу злочин. об’єднання входить від 2-х до 5-ти чл., то йдеться про організов. злочинну групу. На відміну від організов. злочин. групи, О. з. може складатися з відповід. структур. частин і бути утвореною на базі кількох таких груп шляхом їхнього об’єднання. Ієрархічність О. з., що полягає у підпорядкованості її учасників організатору, забезпечує певний порядок упр. таким об’єднанням, а також сприяє збереженню функціонал. зв’яз­ків і принципів взаємозалежності його учасників або структур. частин при здійсненні спіл. злочин. діяльності. Ієрархічність О. з. передбачає наявність відповід. системно-структур. побудови об’єд­нання, що включає наявність заг. керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових чл. об’єднання його кер. (зокрема структур. частин), вертикал. зв’яз­ки між вищими та нижчими структурами об’єднання, заг.-визнані правила поведінки і забезпечення дотримання їх усіма учасниками. О. з. може бути визнане лише таке об’єднання, діяльність якого має на меті вчинення учасниками цієї організації тяжких або особливо тяжких злочинів. Об’єднан­ня, чл. якого організувалися з метою вчинення нетяжких злочинів або кримінал. проступків, не може бути визнане О. з. навіть за умови, що воно є стійким та ієрархічно структурованим. За наявності для того ін. підстав його розглядають як організов. злочинну групу. Визнання об’єднання О. з. за ознакою керівництва чи координації злочин. діяльності ін. осіб передбачає спільну діяльність учасників такого об’єднання чи його структур. частин, що полягає в організації вчинення злочину (злочинів) ін. особами, керуванні його (їхньою) підготовкою та вчиненням. При цьому кримінал. закон не передбачає, що така злочинна діяльність обов’язково повин­на полягати у вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів. За цією ознакою злочин може бути визнаний як вчинений О. з. і у випадку, коли дії винної особи (осіб) полягали у кер-ві чи координації вчинення ін. особами (не учасниками злочин. організації) тільки нетяжких злочинів. Забезпечення функціонування як самої О. з., так і ін. злочин. груп передбачає створення необхід. умов для існування цих об’єднань і здійснення ними злочин. діяльності. Воно може полягати у фінансуванні такої діяльності, приховуванні її, контррозвідув., розвідув., правовому, мед., побут., інформ. забезпеченні, забезпеченні особистої охорони організаторів та кер. О. з. чи ін. злочин. груп, легалізації доходів, отриманих зазнач. об’єднаннями злочин. шляхом, прикриття їх від соц. кон­тролю, зокрема від притягнення учасників таких об’єднань до кримінал. відповідальності тощо. О. з. вважають створеною, якщо після досягнення особами згоди щодо вчинення першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, але до його закінчення, об’єднання набуло всіх обов’язк. ознак такої організації. Організатор О. з. підлягає кримінал. відповідальності за всі кримінал. правопорушення, вчинені нею, якщо вони охоплювалися його умислом, а ін. її учасники — лише за кримінал. правопорушення, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у кримінал. правопорушенні кожен із них. Створення та керівництво О. з., а також участь у ній утворюють самост. особливо тяжкий злочин проти громад. безпеки, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7-ми до 15-ти р. із конфіскацією майна. Самост. злочином також визнано створення злочин. спільноти, тобто об’єднання 2-х чи більше О. з., та керівництво такою спільнотою (ст. 255 Кримінал. кодексу України). 2020 передбачено посилену кримінал. відповідальність за створення, керівництво та участь у ній особи, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочин. впливу, зокрема у статусі «вора в законі» — особи, яка завдяки авторитету, ін. особистим якостям чи можливостям здійснює злочин. вплив і координує злочинну діяльність ін. осіб, які здійснюють злочин. вплив. Крім того, Кримінал. кодекс України визнає злочинними організацію та/або сприяння у проведенні зібрання (сходки) представників О. з., участь у такій сходці (ст. 255-2), а також заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам О. з. та укриття їхньої злочин. діяльності (ст. 256). З метою попередження чи розкриття кримінально протиправ. діяльності О. з. кримінал. закон передбачає звільнення від кримінал. відповідальності особи, яка, відповідно до закону, виконувала спец. завдання, беручи участь в О. з., якщо при цьому вона не була причетна до вчинення особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов’яза­но­го із спричиненням тяжкого тілес. ушкодження потерпілому або настанням ін. тяжких або особливо тяжких наслідків. Якщо ж така особа при виконанні спец. завдання у складі О. з. вчинила якийсь із вказаних злочинів, то вона не може бути засуджена до довіч. позбавлення волі, а покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина макс. строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ст. 43 Кримінал. кодексу України).

О. з. можуть спеціалізуватися на різних видах злочин. діяльності, в основі якої, зазвичай, лежить корисливий мотив. Розрізняють О. з. терорист. і політ. спрямування. Метою терорист. О. з. є зміна держ. устрою чи політики, захоплення певних тер. або об’єктів, знищення певних об’єктів чи вбивство держ. або громад. діячів, журналістів, працівників органів правопорядку, звільнення певних осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі. 2015 ВР України визнала т. зв. Донец. і Луган. нар. республіки терорист. організаціями, а РФ, що всебічно підтримує тероризм, — державою-агресором. О. з. політ. спрямування мають на меті протиправне здобуття (захоплення) держ. влади, утримання її незакон. способами, використання влад. (політ.) можливостей для неправомір. збагачення шляхом розкрадання держ. коштів та майна, використання контрабанд. та ін. шахрай. схем, здирництва з підприємців тощо. Політ. О. з. можуть мати своїх представників на високих посадах в органах держ. влади та місц. самоврядування, «свої» політ. партії та ін. громад. об’єднання, фінанс. установи, ЗМІ. 17 грудня 2014 Комітети ВР України з питань законодав. забезпечення правоохорон. діяльності та з питань запобігання і протидії корупції на своєму спіл. засіданні ухвалили рішення, у якому констатували, що аналіз подій, які відбулися в Україні у 2010–14, виступів кер. правоохорон. органів на цьому засіданні, наявних у комітетах офіц. документів та ін. матеріалів дає право вважати, що упродовж багатьох років в Україні діяла О. з., гол. метою якої було заволодіння держ. владою та використання її для незакон. збагачення. Найбільш резонансна і небезпечна діяльність цієї організації припала на 2010–14 (період президентства В. Януковича), коли відбулося системне проникнення представників О. з. у всі держ. структури з подальшим підпорядкуванням їхньої діяльності гол. меті цієї О. з. Легалізувавшись на найвищих держ. посадах, її представники почали активно експлуатувати держ. владу у злочин. цілях: розробили та запровадили схеми масштаб. розкрадання держ. коштів та майна, ухилення від сплати податків, кон­трабанди товарів, одержання хабарів та ін. неправомір. вигоди в особливо великих розмірах, легалізації коштів, здобутих злочин. шляхом тощо. Починаючи від 2010, активно йшов процес узурпації влади. Особливість цієї О. з. полягала у тому, що вона діяла під виглядом держ. органів та з використанням їхніх можливостей, а також включала багато ін. О. з. і злочин. груп. Її учасники діяли практично у всіх держ. сферах та регіонах країни: у ВР і КМ України, мін-вах та відомствах, правоохорон. органах, судовій системі, прокуратурі, органах безпеки, ЗС України, місц. держ. адміністраціях тощо. Парламент. комітети констатували, що особлива роль у створенні та функціонуванні О. з. належить Конституц. Суду України, що створив правові умови для узурпації влади тодіш. Президентом України та її неправомір. використання. У Постанові ВР України «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24 лютого 2014 зазначено, що своїм рішенням № 20-рп від 30 ве­ресня 2010 Конституц. Суд України у неконституц. спосіб, привласнивши повноваження ВР України, вніс зміни у Конституцію України. Цим рішенням Конституц. Суд України порушив засадничий конституц. принцип народовладдя, змінив конституц. лад України, порушив конституц. принцип розподілу влад. У результаті діяльності цієї О. з. правоохоронні та судові органи втрачали своє конституц. призначення — у своїй більшості вони перестали виконувати функцію захисту громадян, суспільства та держави, забезпечувати передбачений ст. 3 Конституції України гол. обов’язок держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Ці органи перетворилися на репресив. апарат, стали осн. засобом досягнення гол. мети О. з., нейтралізації політ. опонентів, придушення громад. активності, розправи над людьми, небезпечними для О. з. чи неугодними для її кер-ва. О. з. було спрямовано не на вчинення одного чи кількох конкрет. злочинів, а на системне та масштабне зайняття злочин. діяльністю, забезпечення тривалого функціонування О. з. із використанням конституційно визначених легал. форм (держ. і політ. інститутів). Вчинення конкрет. злочинів керівництвом і чл. цієї О. з. зумовлено потребою досягнення гол. злочин. мети організації з урахуванням конкрет. ситуації у державі чи окремому регіоні (сфері), а також необхідністю утримання влади та убезпечення керівництва та чл. О. з. від відповідальності, зокрема саме з такою метою вчинено злочини стосовно учасників протест. акцій у період з 21 листопада 2013 до 22 лютого 2014. Чітка ієрарх. структура О. з. полягала у підпорядкованості усіх структур. підрозділів і учасників лідеру, існуванні певного порядку керування таким злочин. об’єднанням, визначенні та забезпеченості функціонал. зв’язків усіх структур. елементів організації. Системно-структурна побудова О. з. включала наявність заг. кер-ва, вертикал. зв’яз­ків між вищими та нижчими структурами об’єднання, заг.-ви­знаних правил поведінки і забезпечення дотримання їх учасниками. Діяльність О. з. та її структур. елементів (підрозділів) забезпечувалася необхідними законодав., організац., матеріал. і фінанс. заходами. Профільні парламент. комітети рекомендували Ген. прокуратурі України саме з урахуванням вказаних обставин розслідувати та давати правову оцінку ухваленню 16 січня 2014 ВР України «диктатор. законів», проведенню т. зв. судової, податк. та ін. реформ, прийняттю КМ України відповід. рішень, зокрема тих, що дозволили силовим структурам застосовувати у зимовий період щодо учасників протест. акцій водометів, певних видів зброї та гранат. Ще одна характерна риса функціонування цієї О. з. — залучення до її діяльності відверто кримінал. елементів: призначення у різних сферах та регіонах «смотрящих», використання «тітушок» тощо. Фактично мало місце злиття держ., передусім правоохорон., органів із криміналітетом, оскільки правоохоронні органи були причетні до створення банд, терорист. організацій, не передбачених законом зброй. формувань. У вказаному рішенні парламент. комітетів наголошено, що одним із суттєвих засобів забезпечення актив. злочин. діяльності О. з. стало призначення на керівні посади у держ. органах осіб за принципом особистої відданості або повної лояльності до тодіш. політ. режиму. Ця обставина є важливою для виявлення та притягнення до кримінал. відповідальності учасників цієї О. з. і створення належ. умов для діяльності органів досудового розслідування (у березні 2014 Ген. прокуратура України розпочала розслідування кримінал. справи за фактом створення та керування О. з., а також її злочин. діяльності). 16 вересня 2014 ВР України ухвалила Закон «Про очищення влади», яким передбачено, що очищення влади (люстрацію) здійснюють з метою недопущення до участі в упр. держ. справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їхньому здійсненню), спрямов. на узурпацію влади Президентом України, підрив основ нац. безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. З урахуванням цього парламент. комітети констатували нагальну необхідність виконання цього закону, щоб на його підставі здійснити очищення держ. влади від вказаних осіб, які на той час продовжували обій­мати посади у правоохорон. органах та судах, а, отже, мали можливість гальмувати розслідування злочинів проти учасників Революції гідності, спрямовувати його у неправильне русло, вживати заходів із виведення з-під кримінал. відповідальності найбільш небезпечних учасників згаданої О. з. У процесі виконання Закону «Про очищення влади» люстрацію було застосовано до понад 800 високопосадовців, заборона займати посади в органах держ. влади строком на 10 р. стосувалася значно більшої кількості посадовців часів Президента В. Януковича, включаючи тих, хто був звільнений зі своїх посад за влас. бажанням до прийняття вказаного закону. 2016 колиш. 1-й заступник голови СБУ В. Трепак передав до Нац. антикорупц. бюро України (НАБУ) матеріали — т. зв. чорну бухгалтерію «Партії регіонів», що свідчила про багаторічну корупц. діяльність організов. структури, яка діяла на базі політ. партії і ставила за мету незаконне захоплення влади та її протиправне використання. Йшлося про О. з., що упродовж тривалого часу здійснювала корумпування держ. влади і, зрештою, сама стала владою. Однак ні НАБУ, ні Ген. прокуратура України, до якої цю справу у подальшому передано від НАБУ, не здійснили належ. розслідування матеріалів — у цій кримінал. справі повідомлено про підозру кільком високопосадовцям, але до суду справу не направлено. Частина матеріалів т. зв. чорної бухгалтерії «Партії регіонів» потрапила у ЗМІ і мала не лише широкий суспільно-політ. (зокрема й міжнар.) резонанс, але й конкретні правові наслідки. Так, на підставі цих матеріалів у США засуджено колиш. політтехнолога В. Януковича та кер. вибор. штабу Д. Трампа П. Манафорта. 2021 Європ. суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у низці справ проти України («Луценко і Вербицький проти України», «Шморгунов та інші проти України», «Кадура і Смалій проти України», «Дубовцев та інші проти України», «Воронцов та інші проти України»), визнавши численні порушення прав людини під час Революції гідності. Рішеннями ЄСПЛ встановлено: держава Україна багаторазово порушувала статті, що стосуються заборони катувань і нелюд. або такого, що принижує гідність, поводження з людиною; статтю про свободу зібрань і об’єд­нань, а також права на життя і повагу до приват. і сімей. життя; всі злочинні дії виконували правоохоронні органи або т. зв. недерж. агенти («тітушки») за наказами правоохоронців. ЄСПЛ також констатував, що в Україні досі відсутній незалеж. і ефектив. механізм для розслідування злочинів, скоєних правоохоронцями або недерж. агентами. У багатьох країнах О. з., набуваючи ознак мафії, істотно впливають на політ. та екон. процеси, загрожують правопорядку та дестабілізують функціонування держави і суспільства. У Європі однією з таких країн є Італія, у якій уже упродовж багатьох десятиліть періодично проводять масштабні спец. операції з протидії мафіоз. О. з. Так, на поч. 2021 розпочався найбільший за останні 30 р. судовий процес над учасниками одного із найвпливовіших у цій країні організов. злочин. угруповань (мафіоз. кланів) «Ндранґети» — на лаві підсудних опинилося понад 350 її чл., серед яких мери міст та ін. посадовці.

Завантажити статтю