Організація злочинна

Визначення і загальна характеристика

ОРГАНІЗА́ЦІЯ ЗЛОЧИ́Н­НА — стійке ієрархічне обʼ­єд­на­н­ня декількох осіб (пʼять і більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою організувалися для спільної діяльності з метою без­посереднього вчине­н­ня тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи ко­ординації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпече­н­ня функціонува­н­ня як самої злочин­ної організації, так і інших кримінально протиправних груп (ст. 28 Кримінального кодексу України). Ви­значал. риса О. з. — стійкість обʼ­єд­на­н­ня осіб. Організацію вважають стійкою за умови, якщо вона є стабіл. і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчине­н­ня злочинів. Згуртованість О. з. знаходить прояв у її спаяності та одно­стайності (наявності по­стій. міцних внутр. звʼязків між учасниками, чіткого ви­значе­н­ня ролі кожного з них, заг. правил поведінки, організатора чи кер., єд­ності злочин. наміру усіх учасників), стабільність — у міцності та по­стійності (тривалості, системності та детал. організації функціонува­н­ня, здатності до заміни вибулих учасників, наявності необхідних для функціонува­н­ня матеріал. і фінанс. ресурсів, зброї тощо). Стійкість О. з. також забезпечують корупц. звʼязки в органах влади та ка­нали обміну інформацією щодо діяльності конкурентів у злочин. середовищі. О. з. ви­окремлюють тоді, коли до її складу входить 5 і більше чл.; якщо ж до складу злочин. обʼ­єд­на­н­ня входить від 2-х до 5-ти чл., то йдеться про організов. злочин­ну групу. На від­міну від організов. злочин. групи, О. з. може складатися з від­повід. структур. частин і бути утвореною на базі кількох таких груп шляхом їхнього обʼ­єд­на­н­ня. Ієрархічність О. з., що полягає у під­порядкованості її учасників організатору, забезпечує певний порядок упр. таким обʼ­єд­на­н­ням, а також сприяє збережен­ню функціонал. звʼяз­ків і принципів взаємозалежності його учасників або структур. частин при здійснен­ні спіл. злочин. діяльності. Ієрархічність О. з. перед­бачає наявність від­повід. системно-структур. побудови обʼєд­на­н­ня, що включає наявність заг. керівництва (лідерів), чітко ви­значену під­порядкованість рядових чл. обʼ­єд­на­н­ня його кер. (зокрема структур. частин), вертикал. звʼяз­ки між вищими та нижчими структурами обʼ­єд­на­н­ня, заг.-ви­знані правила поведінки і забезпече­н­ня дотрима­н­ня їх усіма учасниками. О. з. може бути ви­знане лише таке обʼ­єд­на­н­ня, діяльність якого має на меті вчине­н­ня учасниками цієї організації тяжких або особливо тяжких злочинів. Обʼ­єд­нан­ня, чл. якого організувалися з метою вчине­н­ня нетяжких злочинів або кримінал. про­ступків, не може бути ви­знане О. з. навіть за умови, що воно є стійким та ієрархічно структурованим. За наявності для того ін. під­став його роз­глядають як організов. злочин­ну групу. Ви­зна­н­ня обʼ­єд­на­н­ня О. з. за ознакою керівництва чи ко­ординації злочин. діяльності ін. осіб перед­бачає спільну діяльність учасників такого обʼ­єд­на­н­ня чи його структур. частин, що полягає в організації вчине­н­ня злочину (злочинів) ін. особами, керуван­ні його (їхньою) під­готовкою та вчине­н­ням. При цьому кримінал. закон не перед­бачає, що така злочин­на діяльність обовʼязково повин­на полягати у вчинен­ні тяжких чи особливо тяжких злочинів. За цією ознакою злочин може бути ви­знаний як вчинений О. з. і у випадку, коли дії вин­ної особи (осіб) полягали у кер-ві чи ко­ординації вчине­н­ня ін. особами (не учасниками злочин. організації) тільки нетяжких злочинів. Забезпече­н­ня функціонува­н­ня як самої О. з., так і ін. злочин. груп перед­бачає створе­н­ня необхід. умов для існува­н­ня цих обʼ­єд­нань і здійсне­н­ня ними злочин. діяльності. Воно може полягати у фінансуван­ні такої діяльності, приховуван­ні її, контр­розвідув., роз­відув., правовому, мед., побут., інформ. забезпечен­ні, забезпечен­ні особистої охорони організаторів та кер. О. з. чи ін. злочин. груп, легалізації доходів, отриманих за­знач. обʼ­єд­на­н­нями злочин. шляхом, прикри­т­тя їх від соц. кон­тролю, зокрема від притягне­н­ня учасників таких обʼ­єд­нань до кримінал. від­повід­альності тощо. О. з. вважають створеною, якщо після досягне­н­ня особами згоди щодо вчине­н­ня першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, але до його закінче­н­ня, обʼ­єд­на­н­ня набуло всіх обовʼязк. ознак такої організації. Організатор О. з. під­лягає кримінал. від­повід­альності за всі кримінал. правопоруше­н­ня, вчинені нею, якщо вони охоплювалися його умислом, а ін. її учасники — лише за кримінал. правопоруше­н­ня, у під­готовці або вчинен­ні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у кримінал. правопорушен­ні кожен із них. Створе­н­ня та керівництво О. з., а також участь у ній утворюють самост. особливо тяжкий злочин проти громад. без­пеки, за який перед­бачено покара­н­ня у ви­гляді по­збавле­н­ня волі від 7-ми до 15-ти р. із конфіскацією майна. Самост. злочином також ви­знано створе­н­ня злочин. спільноти, тобто обʼ­єд­на­н­ня 2-х чи більше О. з., та керівництво такою спільнотою (ст. 255 Кримінал. кодексу України). 2020 перед­бачено посилену кримінал. від­повід­альність за створе­н­ня, керівництво та участь у ній особи, яка пере­буває у статусі субʼєкта під­вищеного злочин. впливу, зокрема у статусі «вора в законі» — особи, яка завдяки авторитету, ін. особистим якостям чи можливостям здійснює злочин. вплив і координує злочин­ну діяльність ін. осіб, які здійснюють злочин. вплив. Крім того, Кримінал. кодекс України ви­знає злочин­ними організацію та/або сприя­н­ня у проведен­ні зі­бра­н­ня (сходки) пред­ставників О. з., участь у такій сходці (ст. 255-2), а також заздалегідь не обіцяне сприя­н­ня учасникам О. з. та укри­т­тя їхньої злочин. діяльності (ст. 256). З метою попередже­н­ня чи роз­кри­т­тя кримінально протиправ. діяльності О. з. кримінал. закон перед­бачає звільне­н­ня від кримінал. від­повід­альності особи, яка, від­повід­но до закону, виконувала спец. зав­да­н­ня, беручи участь в О. з., якщо при цьому вона не була причетна до вчине­н­ня особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і по­єд­наного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і повʼяза­но­го із спричине­н­ням тяжкого тілес. ушкодже­н­ня потерпілому або на­ста­н­ням ін. тяжких або особливо тяжких наслідків. Якщо ж така особа при виконан­ні спец. зав­да­н­ня у складі О. з. вчинила якийсь із вказаних злочинів, то вона не може бути засуджена до довіч. по­збавле­н­ня волі, а покара­н­ня у ви­гляді по­збавле­н­ня волі не може бути при­значене їй на строк, більший, ніж половина макс. строку по­збавле­н­ня волі, перед­баченого законом за цей злочин (ст. 43 Кримінал. кодексу України).

О. з. можуть спеціалізуватися на різних видах злочин. діяльності, в основі якої, за­звичай, лежить корисливий мотив. Роз­різняють О. з. терорист. і політ. спрямува­н­ня. Метою терорист. О. з. є зміна держ. устрою чи політики, захопле­н­ня певних тер. або обʼєктів, знище­н­ня певних обʼєктів чи вбивство держ. або громад. діячів, журналістів, працівників органів правопорядку, звільне­н­ня певних осіб, які пере­бувають у місцях по­збавле­н­ня волі. 2015 ВР України ви­знала т. зв. Донец. і Луган. нар. республіки терорист. організаціями, а РФ, що всебічно під­тримує тероризм, — державою-агресором. О. з. політ. спрямува­н­ня мають на меті протиправне здобу­т­тя (захопле­н­ня) держ. влади, утрима­н­ня її незакон. способами, викори­ста­н­ня влад. (політ.) можливостей для неправомір. збагаче­н­ня шляхом роз­кра­да­н­ня держ. коштів та майна, викори­ста­н­ня контрабанд. та ін. шахрай. схем, здирництва з під­приємців тощо. Політ. О. з. можуть мати своїх пред­ставників на високих посадах в органах держ. влади та місц. самоврядува­н­ня, «свої» політ. партії та ін. громад. обʼ­єд­на­н­ня, фінанс. установи, ЗМІ. 17 грудня 2014 Комітети ВР України з питань законодав. забезпече­н­ня право­охорон. діяльності та з питань запобіга­н­ня і протидії корупції на своєму спіл. засі­дан­ні ухвалили ріше­н­ня, у якому кон­статували, що аналіз подій, які від­булися в Україні у 2010–14, ви­ступів кер. право­охорон. органів на цьому засі­дан­ні, наявних у комітетах офіц. документів та ін. матеріалів дає право вважати, що упродовж багатьох років в Україні діяла О. з., гол. метою якої було заволоді­н­ня держ. владою та викори­ста­н­ня її для незакон. збагаче­н­ня. Найбільш резонансна і небезпечна діяльність цієї організації припала на 2010–14 (період президентства В. Януковича), коли від­булося системне проникне­н­ня пред­ставників О. з. у всі держ. структури з подальшим під­порядкува­н­ням їхньої діяльності гол. меті цієї О. з. Легалізувавшись на найвищих держ. посадах, її пред­ставники почали активно екс­плуатувати держ. владу у злочин. цілях: роз­робили та за­провадили схеми мас­штаб. роз­кра­да­н­ня держ. коштів та майна, ухиле­н­ня від сплати податків, кон­трабанди товарів, одержа­н­ня хабарів та ін. неправомір. вигоди в особливо великих роз­мірах, легалізації коштів, здобутих злочин. шляхом тощо. Починаючи від 2010, активно йшов процес узурпації влади. Особливість цієї О. з. полягала у тому, що вона діяла під ви­глядом держ. органів та з викори­ста­н­ням їхніх можливостей, а також включала багато ін. О. з. і злочин. груп. Її учасники діяли практично у всіх держ. сферах та регіонах країни: у ВР і КМ України, мін-вах та ві­домствах, право­охорон. органах, судовій системі, прокуратурі, органах без­пеки, ЗС України, місц. держ. адміністраціях тощо. Парламент. комітети кон­статували, що особлива роль у створен­ні та функціонуван­ні О. з. належить Кон­ституц. Суду України, що створив правові умови для узурпації влади тодіш. Президентом України та її неправомір. викори­ста­н­ня. У По­станові ВР України «Про реагува­н­ня на факти поруше­н­ня су­д­дями Кон­ституційного Суду України присяги судді» від 24 лютого 2014 за­значено, що своїм ріше­н­ням № 20-рп від 30 ве­ресня 2010 Кон­ституц. Суд України у некон­ституц. спосіб, при­власнивши повноваже­н­ня ВР України, вніс зміни у Кон­ституцію України. Цим ріше­н­ням Кон­ституц. Суд України порушив засадничий кон­ституц. принцип народо­вла­д­дя, змінив кон­ституц. лад України, порушив кон­ституц. принцип роз­поділу влад. У результаті діяльності цієї О. з. право­охорон­ні та судові органи втрачали своє кон­ституц. при­значе­н­ня — у своїй більшості вони пере­стали виконувати функцію захисту громадян, су­спільства та держави, забезпечувати перед­бачений ст. 3 Кон­ституції України гол. обовʼязок держави щодо утвердже­н­ня та забезпече­н­ня прав і свобод людини. Ці органи пере­творилися на ре­пресив. апарат, стали осн. засобом досягне­н­ня гол. мети О. з., нейтралізації політ. опонентів, придуше­н­ня громад. активності, роз­прави над людьми, небезпечними для О. з. чи неугодними для її кер-ва. О. з. було спрямовано не на вчине­н­ня одного чи кількох конкрет. злочинів, а на системне та мас­штабне зайня­т­тя злочин. діяльністю, забезпече­н­ня тривалого функціонува­н­ня О. з. із викори­ста­н­ням кон­ституційно ви­значених легал. форм (держ. і політ. ін­ститутів). Вчине­н­ня конкрет. злочинів керівництвом і чл. цієї О. з. зумовлено потребою досягне­н­ня гол. злочин. мети організації з урахува­н­ням конкрет. ситуації у державі чи окремому регіоні (сфері), а також необхідністю утрима­н­ня влади та убезпече­н­ня керівництва та чл. О. з. від від­повід­альності, зокрема саме з такою метою вчинено злочини стосовно учасників протест. акцій у період з 21 листопада 2013 до 22 лютого 2014. Чітка ієрарх. структура О. з. полягала у під­порядкованості усіх структур. під­роз­ділів і учасників лідеру, існуван­ні певного порядку керува­н­ня таким злочин. обʼ­єд­на­н­ням, ви­значен­ні та забезпеченості функціонал. звʼязків усіх структур. елементів організації. Системно-структурна побудова О. з. включала наявність заг. кер-ва, вертикал. звʼяз­ків між вищими та нижчими структурами обʼ­єд­на­н­ня, заг.-ви­­знаних правил поведінки і забезпече­н­ня дотрима­н­ня їх учасниками. Діяльність О. з. та її структур. елементів (під­роз­ділів) забезпечувалася необхідними законодав., організац., матеріал. і фінанс. заходами. Профільні парламент. комітети рекомендували Ген. прокуратурі України саме з урахува­н­ням вказаних об­ставин роз­слідувати та давати правову оцінку ухвален­ню 16 січня 2014 ВР України «диктатор. законів», проведен­ню т. зв. судової, податк. та ін. реформ, прийня­т­тю КМ України від­повід. рішень, зокрема тих, що до­зволили силовим структурам за­стосовувати у зимовий період щодо учасників протест. акцій водометів, певних видів зброї та гранат. Ще одна характерна риса функціонува­н­ня цієї О. з. — залуче­н­ня до її діяльності від­верто кримінал. елементів: при­значе­н­ня у різних сферах та регіонах «смотрящих», викори­ста­н­ня «тітушок» тощо. Фактично мало місце зли­т­тя держ., перед­усім право­охорон., органів із криміналітетом, оскільки право­охорон­ні органи були причетні до створе­н­ня банд, терорист. організацій, не перед­бачених законом зброй. формувань. У вказаному рішен­ні парламент. комітетів наголошено, що одним із сут­тєвих засобів забезпече­н­ня актив. злочин. діяльності О. з. стало при­значе­н­ня на керівні посади у держ. органах осіб за принципом особистої від­даності або повної лояльності до тодіш. політ. режиму. Ця об­ставина є важливою для виявле­н­ня та притягне­н­ня до кримінал. від­повід­альності учасників цієї О. з. і створе­н­ня належ. умов для діяльності органів досудового роз­слідува­н­ня (у березні 2014 Ген. прокуратура України роз­почала роз­слідува­н­ня кримінал. справи за фактом створе­н­ня та керува­н­ня О. з., а також її злочин. діяльності). 16 вересня 2014 ВР України ухвалила Закон «Про очище­н­ня влади», яким перед­бачено, що очище­н­ня влади (люстрацію) здійснюють з метою нед­опуще­н­ня до участі в упр. держ. справами осіб, які своїми ріше­н­нями, діями чи без­діяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їхньому здійснен­ню), спрямов. на узурпацію влади Президентом України, під­рив основ нац. без­пеки і оборони України або протиправне поруше­н­ня прав і свобод людини. З урахува­н­ням цього парламент. комітети кон­статували нагальну необхідність викона­н­ня цього закону, щоб на його під­ставі здійснити очище­н­ня держ. влади від вказаних осіб, які на той час продовжували обій­мати посади у право­охорон. органах та судах, а, отже, мали можливість гальмувати роз­слідува­н­ня злочинів проти учасників Революції гідності, спрямовувати його у неправильне русло, вживати заходів із виведе­н­ня з-під кримінал. від­повід­альності найбільш небезпечних учасників зга­даної О. з. У процесі викона­н­ня Закону «Про очище­н­ня влади» люстрацію було за­стосовано до понад 800 високопосадовців, заборона за­ймати посади в органах держ. влади строком на 10 р. стосувалася значно більшої кількості посадовців часів Президента В. Януковича, включаючи тих, хто був звільнений зі своїх посад за влас. бажа­н­ням до прийня­т­тя вказаного закону. 2016 колиш. 1-й за­ступник голови СБУ В. Трепак пере­дав до Нац. антикорупц. бюро України (НАБУ) матеріали — т. зв. чорну бухгалтерію «Партії регіонів», що свідчила про багаторічну корупц. діяльність організов. структури, яка діяла на базі політ. партії і ставила за мету незакон­не захопле­н­ня влади та її протиправне викори­ста­н­ня. Йшлося про О. з., що упродовж тривалого часу здійснювала корумпува­н­ня держ. влади і, зрештою, сама стала владою. Однак ні НАБУ, ні Ген. прокуратура України, до якої цю справу у подальшому пере­дано від НАБУ, не здійснили належ. роз­слідува­н­ня матеріалів — у цій кримінал. справі пові­домлено про пі­дозру кільком високопосадовцям, але до суду справу не направлено. Частина матеріалів т. зв. чорної бухгалтерії «Партії регіонів» потрапила у ЗМІ і мала не лише широкий су­спільно-політ. (зокрема й між­нар.) резонанс, але й конкретні правові наслідки. Так, на під­ставі цих матеріалів у США засуджено колиш. політ­технолога В. Януковича та кер. вибор. штабу Д. Трампа П. Манафорта. 2021 Європ. суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс ріше­н­ня у низці справ проти України («Луценко і Вербицький проти України», «Шморгунов та інші проти України», «Кадура і Смалій проти України», «Дубовцев та інші проти України», «Воронцов та інші проти України»), ви­знавши числен­ні поруше­н­ня прав людини під час Революції гідності. Ріше­н­нями ЄСПЛ встановлено: держава Україна багаторазово порушувала стат­ті, що стосуються заборони катувань і нелюд. або такого, що принижує гідність, поводже­н­ня з людиною; ста­т­тю про свободу зі­брань і обʼєд­нань, а також права на життя і повагу до приват. і сімей. життя; всі злочин­ні дії виконували право­охорон­ні органи або т. зв. недерж. агенти («тітушки») за наказами право­охоронців. ЄСПЛ також кон­статував, що в Україні досі від­сутній незалеж. і ефектив. механізм для роз­слідува­н­ня злочинів, скоєних право­охоронцями або недерж. агентами. У багатьох країнах О. з., набуваючи ознак мафії, істотно впливають на політ. та екон. процеси, за­грожують правопорядку та де­стабілізують функціонува­н­ня держави і су­спільства. У Європі однією з таких країн є Італія, у якій уже упродовж багатьох десятиліть періодично проводять мас­штабні спец. операції з протидії мафіоз. О. з. Так, на поч. 2021 роз­почався найбільший за остан­ні 30 р. судовий процес над учасниками одного із най­впливовіших у цій країні організов. злочин. угруповань (мафіоз. кланів) «Ндранґети» — на лаві під­судних опинилося понад 350 її чл., серед яких мери міст та ін. посадовці.

Літ.: Хавронюк М., Мельник М. Ознаки та поня­т­тя організованої групи та злочин­ної організації (кримінально-правовий аспект) // ПрУ. 2000. № 4; Віктор Трепак: «Я пере­дав до НАБУ докази тотальної корумпованості влади» // ДТ. 2016, 28 трав.; Мельник М. І. Спів­участь у злочині // Наук.-практ. коментар Кримінал. кодексу України. К., 2019; Кримінологія: Під­руч. Х., 2020.

М. І. Мельник

Завантажити статтю