Організована злочинність
ОРГАНІЗО́ВАНА ЗЛОЧИ́ННІСТЬ — особливий вид злочинності, специфічною ознакою якої є її організований характер. О. з. як соц. феномен і кримінол. категорія охоплює усю сукупність злочинів, вчинених організов. злочин. угрупованнями. Залежно від ступ. організованості, спрямованості та поширеності діяльності у кримінал. законодавстві виокремлено різні види організов. злочин. угруповань: організація злочинна, організов. (злочинна) група; злочинна спільнота, озброєна банда, терорист. група, терорист. організація, транснац. (злочинна) організація, не передбачене законом воєнізов. або збройне формування. Найбільш високоорганізовані злочинні угруповання вирізняються високим рівнем структурованості, наявністю лідера чи керів. ядра, заг.-прийнятими правилами поведінки, спеціалізацією кримінал. бізнесу, широкою міжнар. географією здійснення злочин. діяльності та її плануванням, тривалістю функціонування, наявністю зброї та фінанс. (матеріал.) бази, системою внутр. і зовн. безпеки, яку, зокрема, забезпечує наявність корумпов. звʼязків. З одного боку, це уможливлює серійне вчинення такими угрупованнями тяжких та особливо тяжких злочинів, з ін. — ускладнює виявлення, документування їхньої злочин. діяльності та притягнення чл. (особливо організаторів) до кримінал. відповідальності. На держ. рівні (в актах ВР, Президента, КМ України та ін.) неодноразово наголошено на тому, що О. з. є суттєвим чинником посилення соц. напруги та дестабілізації сусп. відносин. Організов. злочинні угруповання контролюють значну частку тіньового капіталу, протиправну діяльність, повʼязану із розкраданням бюджет. коштів, легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочин. шляхом (див. «Відмивання грошей»), організацією наркобізнесу (див. Незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин), нелегал. міграцією тощо. Підвищення рівня тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі організов. груп і злочин. організацій, зокрема із застосуванням вогнепал. зброї, встановлення корумпов. відносин між посад. особами органів держ. влади, місц. самоврядування та криміналітетом, використання неконкурент. методів у фінанс.-госп. діяльності підприємств негативно впливає на екон. зростання та повʼязаний із ним сусп. розвиток країни. Спецслужби іноз. держав використовують О. з. як інструмент дестабілізації ситуації в Україні та завдання шкоди національній безпеці, окремі громад. обʼєднання — як засіб політ. боротьби та придушення демократії. Україна все більше стає обʼєктом зростаючої зацікавленості міжнар. злочин. угруповань у сферах легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочин. шляхом, торгівлі людьми, нелегал. переміщення зброї, небезпеч. матеріалів, наркотич. засобів тощо.
1993 прийнято Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», що визначив гол. напрями заг.-держ. політики й організац.-правові засади боротьби з О. з., систему органів, які здійснюють цю боротьбу; регламентував утворення спец. підрозділів по боротьбі з О. з. у МВС і СБУ та Координац. комітету по боротьбі з корупцією і організов. злочинністю при Президентові України. У ВР України створ. спочатку Комісію, а згодом — Комітет із питань боротьби з організов. злочинністю та корупцією. Згідно з офіц. статистикою, в Україні постійно зростає кількість виявлених злочин. угруповань. Так, 2016 органи правопорядку закінчили кримінал. провадження щодо 136-ти організов. груп і 3-х злочин. організацій, 2020 — уже щодо 377-ми організов. груп та 21-ї злочин. організації. Зросла і кількість їхніх чл.: 2016 виявлено 598 чл. організов. груп і 27 чл. злочин. організацій, 2020 — відповідно 1609 та 190. При цьому приблизно кожна 10-а організов. група і кожна 7-ма злочинна організація мала корумпов. звʼязки в органах держ. влади. Організов. групи та злочинні організації спеціалізуються переважно на вчиненні корисливих злочинів (див. Корислива злочинність) та корисливо-насильницьких злочинів, серед яких — грабежі, розбої, вимагання, крадіжки, заволодіння майном шляхом зловживання служб. становищем, злочини у сфері обігу наркотиків, а також злочини, повʼязані з незакон. поводженням зі зброєю. Представники т. зв. білокомірцевої О. з. традиційно діють у бюджет., банків., нафтогаз. і вугільнодобув. сферах.
Від 2014 О. з. становить пряму загрозу для нац. безпеки, конституц. ладу та територ. цілісності України, що повʼязане зі зброй. агресією РФ проти України, створенням та підтримкою нею підривної діяльності маріонетк. квазідерж. утворень на тимчасово окупов. тер. у Донец. і Луган. обл. (т. зв. Донец. і Луган. нар. респ.), які у міжнар. правоохорон. практиці характеризують як терористичні. Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 на Сх. України розпочато антитерорист. операцію (АТО), що тривала упродовж 4-х р. 2018 для протидії пророс. терорист. організаціям замість АТО було введено операцію Обʼєднаних сил (ООС). Ухвалена 2020 КМ України Стратегія боротьби з організов. злочинністю передбачає формування відповід. держ. політики шляхом запровадження міжнар. стандартів і побудову ефектив. системи боротьби з О. з., що складається з підсистем правового, інституц., наук., інформ.-аналіт., фінанс. і матеріал.-тех. забезпечення, координації та взаємодії, контролю, а також міжнар. співробітництва. Стратегія розрах. на 5 р., а очікуваним результатом її реалізації передбачено зниження рівня О. з. в Україні, підвищення довіри насел. до влади, створення необхід. умов для надходження іноз. інвестицій в економіку держави. О. з. є глобал. міжнар. проблемою. 1997 ООН ухвалила Рамкову Конвенцію проти організованої злочинності, 2000 — Конвенцію проти транснац. організов. злочинності, що визначила гол. ознаки такої злочинності, необхідність криміналізації державами-учасницями певних суспільно небезпеч. діянь, розширення міжнар. співробітництва у цій сфері та здійснення заходів з попередження транснац. О. з. 2004 Україна з певними застереженнями ратифікувала цю Конвенцію.
Завантажити статтю
