Органічні добрива

Визначення і загальна характеристика

ОРГАНІ́ЧНІ ДО́БРИВА — добрива, що містять елементи живлення рослин переважно у формі органічних сполук. Представлені в основному різними видами гною, який традиційно застосовують у с. госп-ві. До складу О. д. входять майже всі елементи живлення, що необхідні для формування урожаю с.-г. культур. Окрім того, вони є осн. джерелом гумусоутворення та покращення фіз., агрохім. і біол. властивостей ґрунтів. Перетворення відходів шляхом компостування — багатофаз. біол. процес, що протікає під впливом температури, енергії, СО2, води, бактерій, грибів тощо та залежить від співвідношення води і кисню, реакції середовища, діяльності мікроорганізмів, якості змішування та подрібнення. О. д. — готовий для внесення в ґрунт продукт, що відповідає визначеним вимогам, зокрема не містить збудників небезпеч. хвороб, життєздат. насіння бур’янів, токсичних. речовин та важких металів, має оптимал. реакцію сере­довища. Одержання О. д. із використанням традиц. способів їхнього виробництва не завжди доцільне й корисне, а іноді — неможливе у зв’язку з необхідністю забезпечення стандарт. умов протікання біотерміч. процесів. Тому для їхнього прискорення або полегшення перетворення сумішей застосовують різні прийоми, способи й технології, що дозволяють керувати біотехнол. процесами перероблювання різних відходів. 

Виділяють основні способи одержання О. д.: 

• компостування орган. відходів (укладання в штабелі орган. і мінерал. компонентів з наступ. компостуванням, природ. розклад біомаси в бурті, що укритий дрібно помеленим орган. матеріалом, перетворення в якому відбувається за рахунок нагрівання та розвитку термофіл. мікроорганізмів); 
• отримання біомаси під впливом природ. процесів розкладу та компостування під час зберігання орган. відходів у вологому стані за допомогою природ. асоц. мікроорганізмів; 
• деструкція відходів за допомогою мікроорганізмів і грибів, що сприяють процесу розкладу, а також технол. трансформація, що пришвидшує процес синтезу ін. речовин (завантажування гною в гермет. ємкість, дозоване введення метаноутворюючих бактерій, витримування до розкладу орган. речовин мікроорганізмами); 
• деструкція орган. відходів під впливом адаптив. ґрунт. біокомплексу, що містить бактерії, гриби, актиноміцети, дріжджі (укладання орган. відходів у траншею, закидання їх ґрунтом з наступ. компостуванням; 
• пошар. укладання компонентів (ґрунт, солома, гній, торф, буре вугілля, тирса) у гідроізольов. ємкість із поливом кожного шару, укривання штабеля, щоден. полив для підтримання вологості на рівні 70 % впродовж місяця з наступ. компостуванням); 
• унесення з добривом специф. ґрунт. мікроорганізмів бактеріал. і гриб. культур — азотобактерину, а також маткової культури аутохтон. мікрофлори Б, до складу якої входять нітрифікуючі, целюлозорозкладаючі, азотфіксуючі, амоніфікуючі та ін.; 
• одержання вермикомпосту за допомогою перероблення орган. відходів представниками класу Protozoa. 

Вважають, що меліоруюча дія О. д. буде тим більшою, чим більший ступ. їхньої гуміфікованості і чим більша «зрілість» гумус. речовин в їхньому складі.

Органо-мінеральні добрива

Серед рац. шляхів підвищення ефективності О. д. і мінеральних добрив та зменшення їхнього негат. впливу на навколишнє сере­довище (ґрунти, ґрунт. та поверхн. води тощо) є застосування нових органо-мінерал. добрив (О.-м. д.) пролонг. дії, що поступово вивільняють поживні речовини під час взаємодії із ґрунтом впродовж вегетац. періоду рослин та мають екол., агроном. та екон. переваги порівняно зі стандарт. формами добрив. Осн. функція О.-м. д. — поєднати позит. властивості кожного з компонентів і за можливості позбутися негативних. На першому етапі дослідж. О.-м. д. становили фактично просту суміш орган. та мінерал. добрив. У цій суміші дозування мінерал. добрив враховувало потреби с.-г. культур в елементах живлення. Позит. стороною таких простих сумішей є те, що частина елементів живлення, що входять до складу мінерал. добрив, могла переходити в обміннофіксов. форми, що робило неможливим їхні втрати за рахунок вимивання, подовжувало термін, впродовж якого елементи живлення вивільнялися, в міру мінералізації орган. складової. Технологія приготування таких добрив передбачала окрему стадію компостування гною, посліду або ін. відходів під час якої відбувалося їхнє знезараження й стабілізація. Кондиц. є продукт, де всі рослинні залишки перетворюються на перегній. Варто зазначити, що цей продукт фактично є т. зв. пожив. гумусом з переважанням орган. зв’язків, що лише після внесення в ґрунт (бл. 30 %) перетворюються на власне ґрунт. лабіл. гумус, мінералізація якого (а відтак і забезпечення елементами живлення рослин) розтягується на 10–15 р. Це відбувається за умови, коли перегній застосовують як самост. добриво. Під час приготування О.-м. д. орган. складова добрив мінералізується за наявності азоту, фосфору й калію значно швидше, а отже, і швидше відбувається повернення вкладених коштів. Недоліком цих добрив є те, що всі елементи живлення в них недостатньо захищені від вимивання й пов’язаної з цим явищем ретроградації (зв’язування) вимитих пожив. речовин у важкодоступну форму. На основі дослідж. процесів трансформації та взаємодії гетероген. систем розроблено технологію одержання твердих О.-м. д. зі змінним співвідношенням пожив. і гумін. речовин, що досягається шляхом модернізації формули добрива. Для оптимізації живлення рослин на ранніх фазах їхнього розвитку з урахуванням способів внесення (локально чи врозкид) до одержаного на етапі виробництва органо-мінерал. комплексу додається стартова доза того чи ін. пожив. елемента в заданому співвідношенні до осн. маси добрива. Такий підхід дозволяє розширити функціон. можливості складових О.-м. д., знизити непродукт. втрати пожив. речовин на 10–15 %. Агротехнології застосування таких добрив у с.-г. виробництві мають високий енергет. та екон. ефект. Гранульов. форма О.-м. д. за ефективністю їхньої дії та післядії на врожайність с.-г. культур має перевагу, порівняно з аморф. добривами аналог. складу.

Завантажити статтю