ОРГАНОГЕНЕ́З (від грец. όργανον — інструмент або знаря­д­дя і …генез) — процес утворе­н­ня та роз­витку органів під час онтогенезу або філогенезу багатоклітин­них організмів. О. під час онтогенезу ви­вчає ембріологія (див. Ембріологія рослин, ембріологія тварин і людини), філогенезу — порівняльна анатомія. Стадії О. в онтогенезі пере­дує стадія гаструляції — утворе­н­ня зародк. листків (ектодерми (зовн. листка), ентодерми (внутр. листка) та у деяких тварин також мезодерми (серед. листка). Впродовж О. від­бувається диференціація кожного зародк. листка та на­ступне утворе­н­ня певних ви­значених структур: з ектодерми утворюється шкіряна ектодерма, пере­дня і задня кишки, ЦНС, органи чуття та клітини нерв. гребеня; з ентодерми — шлунк.-кишк. тракт та дихал. система; з мезодерми — мʼязова, кістк., хрящова тканини, кровоносна система та протоки сечо­статевої системи. До механізмів, які забезпечують О., належать: направлений рух клітин, апоптоз (за­про­грамована загибель клітин, напр., оогоніїв, нейронів), зміна форми клітин, їх проліферація (збільше­н­ня кількості клітин), ріст, диференц. активність генів, індукц. взаємодії тканин. Закладка органів від­бувається внаслідок індукц. взаємодій клітин і тканин, що утворилися раніше та знаходяться в без­посеред. контакті поруч. Індукц. система складається з організац. центру, який виділяє певні хім. молекули індуктора, та компетент. тканини, що знаходиться поруч та має рецептори до індуктора. Прикладами таких взаємодій є первин­на ембріонал. індукція (від­крита нім. ембріологом Г. Шпеман­ном 1921; організац. центром ви­ступає хорда, компетент. тканиною — ектодерма, що знаходиться поруч, в результаті взаємодії цих тканин з ектодерми утворюється нерв. трубка) та Ньюкупів. індукція (від­крита нідерланд. ембріологом П. Ньюкупом у 1950-х рр.; у результаті цих взаємодій індукується утворе­н­ня хордомезодерми). Англ. ембріолог К. Вод­дінґтон за­пропонував роз­ділити 2 механізми, що характеризують процес О.: евокацію (від лат. evocare — пробуджувати) та індивідуацію (від лат. individuum — неподільний; утворе­н­ня просторового порядку). За Вод­дінґтоном, індуктори самі по собі здійснюють лише евокацію, а індивідуація забезпечується градієнтами концентрації індукц. факторів.

О. Ковалевський — один з основоположників вітчизн. порівнял. ембріології. Його послідовником був С. Шахов, під керівництвом якого проводилися дослідж., присвяч. ембріогенезу людини в нормі та при патології. Було встановлено асиметрію низки ембріонал. закладок органів людини; під­тверджено участь ектодерми у мезенхімогенезі; уточнено пита­н­ня роз­витку щитоподіб., вилочк. залоз, оболонок мозку; описано аномалії роз­витку зародка людини. Ви­вче­н­ня змін органів в еволюції, їх поділу, про­гресив. роз­витку та редукції, а також роз­витку форм у звʼязку з їх функцією при­звело до від­кри­т­тя осн. закономірностей філогенет. О.