Орджонікідзе Серґо

ОРДЖОНІКІ́ДЗЕ Серґо (справж. — Григорій Костянтинович; 12(24). 10. 1886, с. Гореша Кутаїс. губ., нині Грузія — 18. 02. 1937, Москва) — радянсь­кий і партійний діяч. Державні нагороди СРСР. Від 1900 мешкав у м. Тифліс (нині Тбілісі), де 1905 закін. фельдшер. школу. 1903 вступив до РСДРП, після її роз­колу при­єд­нався до більшовиків. За рев. діяльність неодноразово був заарешт. і проживав на еміграції, зокрема навесні 1911 навч. у парт. школі в Лонжюмо побл. Парижа. 1915 від­правлений на довічне засла­н­ня у Сибір. Після Лютн. революції 1917 повернувся до Петро­града (нині С.-Пе­тербург), восени того ж року взяв активну участь у більшов. пере­вороті. У січні 1918 при­знач. тимчас. над­звич. комісаром р-ну Україна (гол. зав­да­н­ня — організація до­ставки продовольства у Петро­град); у березні–квітні 1918 — пред­ставник ЦК РКП(б) в Україні, над­звич. комісар Пд. р-ну. Від­тоді за­ймався встановле­н­ням рад. влади на Закавказ­зі; від 1926 — голова Центр. контрол. комісії ВКП(б), водночас — нарком робітн.-селян. інспекції СРСР, за­ступник голови РНК і Ради праці та оборони СРСР; від 1930 — голова Вищої ради нар. господарства СРСР (у тому ж році від­ряджений до УСРР для проведе­н­ня колективізації); від 1932 — нарком важкої промисловості СРСР. 1930 обраний чл. Політбюро ЦК ВКП(б). Покінчив життя самогубством, хоча існують версії і про вбивство через суперечності із Й. Сталіним. Урну з прахом О. захоронено у Кремлів. стіні на Красній площі. За рад. часів його імʼям було на­звано низку насел. пунктів і вулиць в Україні, яким у процесі декомунізації повернуто істор. назви.