Орел Артем Супрунович

ОРЕ́Л Артем Супрунович (02. 11. 1897, с. Саксаган Катеринослав. пов. Катеринослав. губ., нині Кам’ян. р-ну Дніпроп. обл. — 19. 07. 1972, м. Перт-Амбой, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — мовознавець, публіцист, перекладач, видавець. Член Об’єдн. укр. письменників «Слово», УВАН у США та її фундації. Навч. в учител. семінарії у м. Єлисаветград (нині Кропивницький), закін. військ. школу в Одесі (1917). Від 1918 — у Сімферополі, брав активну участь в українізації військ. частин, які після наступу більшов. відділу матросів відступили до Мелітополя (нині Запоріз. обл.). Згодом повернувся в рідну місцевість, учителював. Невдовзі він переїхав до Харкова, де закін. університет (1930), водночас від 1929 працював ред. і перекладачем у видавництві «Радянська школа». Тут підготував підручник граматики для початк. шкіл (конфісковано й обвинувачено автора в укр. націоналізмі), 1932 його звільнено з роботи. Самотужки вивчав нім. мову, пізніше викладав її в школі. Одночасно працював над перекладами з іноз. мов тех. підручників для видавництва «Радянська школа». У травні 1938 заарешт., за звинуваченням у приналежності до організації за відокремлення України від СРСР засудж. до 10-ти р. концтаборів (у в’язниці під тяжким морал. тиском і постій. тортурами підписав те, що йому дали слідчі). Після усунення наркома внутр. справ М. Єжова справу О. було переглянуто й наприкінці серпня цього ж року його звільнено. З поч. 2-ї світової вій­ни агенти НКВС прийшли знову заарештувати О., однак не застали вдома. Під час окупації Харкова 1942–43 був літ. ред. г. «Нова Україна». Від 1943 — у Львові, працював в управі дивізії «Галичина» в ред. часопису «До перемоги». Пізніше О. емігрував до Німеччини й оселився в Авґсбурзі, де був ред. ж. «Пу-Гу». Від 1950 — у США, мешкав у м. Перт-Амбой. Тут він працював на мідяно-ливар. ф-ці, згодом купив друкарню і, не залишаючи роботу на підприємстві, віддавав увесь вільний час друкарству. Ще в Авґсбурзі видав «Правописний словник» (1946), від 1953 укладав «Словник чужомовних слів», що вийшов у 3-х т. (Нью-Йорк, 1963, 1964 та 1966). Серед вид. його друкарні — «У політичному тумані: З нагоди сорокаліття нашої новітньої державности» І. Слобожанина (1957), «Нездоланні» Ю. Буряківця (1958), «Останній Акт трагедії Українсь­кої Галицької Армії (Спогади учасника подій за час від половини грудня 1919 до половини вересня 1920)» Н. Гірняка (1959). В останні роки життя почав писати кн. «Соціологія» (не закін.), не завершеним залишився також і роман «Невідомий гетьман». Окрім згаданих творів його статті на різні теми друкували часописи «Свобода», «Українські вісті», «Наша батьківщина», «Нові дні» та ін.

П. В. Одарченко

завантажити статтю