ОРЕЛЕ́ЦЬКИЙ Василь (30. 01. 1895, с. Лужани, нині смт Чернів. р-ну Чернів. обл. — 09. 01. 1976, м. Мюнхен, Німеч­чина) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Доктор права (1932). У 1914 закін. Чернів. гімназію і вступив на юрид. факультет Чернів. університету. З поч. 1-ї світової вій­ни мобілізов. до австро-угор. армії. Згодом воював в УГА, зокрема брав участь у боях за Київ. Від 1920 — на еміграції у Чехо-Словач­чині. Ви­вчав право й іноз. мови у Карловому університеті в Празі й в УВУ. Очолював гурток буковин. студентів «Черемош», видавав інформ. листок «Буковина». Актив. чл. організації «Від­родже­н­ня українського студентства», ред. її друк. органу «The N.U.News». 1925–33 — голова Центр. союзу укр. студентства. Із проголоше­н­ням 1939 незалежності Карпатської України був референтом з питань зовн. від­носин її по­стій. пред­ставництва у Празі. Від 1939 — доцент кафедри між­нар. права УВУ (Прага), після від­новле­н­ня його діяльності у Мюнхені від 1946 — завідувач кафедри між­нар. права, декан юрид. ф-ту, 1963–64 і 1965–68 — ректор. Досліджував про­блеми між­нар. права та політології. Актив. чл. ОУН(б), вміщував публікації у часописах «ABN Correspondence», «The Ukrainian Review», «Визвольний шлях», «Шлях пере­моги» та ін. Автор праць «Організація дипломатичної служби за геть­мана Б. Хмельницького», «Дві між­народні концепції в Гаазі», «Теорія С. Пуфендорфа з між­народного права». 1999 імʼям О. на­звано школу в рідному с-щі.