Орендарів і підприємців України Спілка (СОПУ)

Визначення і загальна характеристика

ОРЕНДАРІ́В І ПІДПРИЄ́МЦІВ УКРАЇ́НИ Спілка (СОПУ)  — одне з перших міжгалузевих громадських об’єд­нань підприємців. Виникла у процесі актив. розвитку оренд. відносин після прийняття «Основ законодательства Союза ССР и со­юзных республик об аренде» (1989) і після створення у травні–червні 1990 громад. об’єднань орендарів і підприємців у Білорусі та на заг.-союз. рівні. До складу організац. комітету зі створення аналог. укр. громад. формування увійшли переважно колишні делегати заг.-союз. установ. з’їзду. Установ. з’їзд СОПУ проведено 13–14 липня 1990 у Києві за участі делегатів від 317-ти приват. кооперативів, організацій орендарів і підприємств недерж. форми власності (оренд., колектив., перших акц.) усіх галузей економіки. Згідно зі статутом СОПУ, гол. метою проголошено сприяння неухил. розвитку оренд. відносин, захист екон., правових та ін. інте­ресів її чл. із правом законодав. ініціативи, а також сприяння їхній підприємниц. діяльності. 1992 СОПУ виступила співзасн. Укр. союзу промисловців і підприємців, 1993 ініціювала проведення 1-го Всеукр. з’їзду підприємців. У ВР України 1-го скликання (1990–94) СОПУ мала потужне представництво в особі своїх функціонерів і кер. підприємств, які вже працювали або прагнули працювати на умовах оренди, що забезпечило знач. вплив на процеси правотворення та захист групових інтересів оренд. колективів. У схваленій ВР України «Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду» (1991) оренду майна громадянами та госп. об’єднаннями віднесено до осн. форм роздержавлення, а викуп майна, зданого в оренду з викупом, визначено як одну з форм приватизації. Прийняттю Закону України «Про оренду майна державних підприємств і організацій» (1992) передували опублікування й обговорення його проекту, розробленого СОПУ. Значні переваги, що забезпечила орендарям перша редакція цього Закону (зокрема право на викуп цілісного майнового комплексу, що за законодавством про приватизацію мали труд. колективи тільки малих підприємств, поширено на всі орендні підприємства), спричинили «оренд. бум» 1-ї пол. 1990-х рр., коли підприємства масово переходили на роботу на умовах оренди.

Наприкінці 1992 стало очевидним, що завдання першої Держ. програми приватизації були пов­ністю провалені. Однією з осн. причин цього стало значне звуження «поля» приватизації через практично необмежене поширення оренди. Намагаючись забезпечити виконання програм приватизації, КМ України прийняв Декрет «Про додаткове регулювання орендних відносин» (1992) і цим докорінно змінив умови оренди (зупинив оренду з правом викупу тощо), започаткував тривалу політ. боротьбу довкола питань оренди. СОПУ активно відстою­вала право орендарів на викуп об’єкта оренди. До серед. 1994 із заг. кількості приватизов. підприємств до 85 % приватизовано через прямий викуп та оренду з викупом. Тоді вже далися взнаки об’єктивні недоліки колектив. форми власності (певна інерційність організації виробництва і упр., брак влас. інвестиц. ресурсів, недостатньо ефектив. менеджмент). Поширення оренди на умовах тодіш. законодавства тимчасово закрило для приватизації окремі сфери економіки України і стало на перешкоді інтересам знач. соц. верств і суспільства загалом та намаганням нових потенц. великих інвесторів отримати доступ до приватизації оренд. підприємств. Загалом і громад. думка, і позиції політ. сил під впливом об’єктив. обставин змінилися не на користь орендар. лобі. Обраний 1994 новий склад ВР України одним із перших розглянув питання про вдосконалення механізму приватизації і Постановою від 29 липня 1994 зобо­в’язав КМ внести проект Закону України про внесення змін і доповнень до чинного закону про оренду. Були висунуті вимоги захисту інтересів держави як власника майна і тимчасово зупинено укладення договорів оренди з викупом. Із прийняттям Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”» (1995) внесено бл. 60 змін і доповнень, що суттєво змінили умови оренди. Надалі (1995) ВР України замінила право на викуп орендов. майна правом на його приватизацію згідно з чинним законодавством. Відповідно до змін у ролі орендарів та у зв’язку з приватизацією більшості орендов. підприємств змінилися й акценти у діяльності СОПУ — вона стала більше зосереджуватися на вирішенні заг. питань розвитку підприємництва. На 10-му з’їзді спілки (2017) її перетворено на громад. організацію. Відповідно до чинної редакції статуту, затв. 2018 на позачерг. з’їз­ді, гол. метою діяльності СОПУ є лобіювання та захист екон., правових, соц. та ін. інтересів своїх чл., сприяння їхній підприємниц. діяльності, посиленню впливу в системі соц. діалогу, зокрема у стосунках із соц. партнерами у складі сторони роботодавців. Органи упр. СОПУ: з’їзд (черг. і позачерг.) — вищий орган упр., рада — виконав. орган, президент — вища представниц. посад. особа, ген. дир. — керівник юрид. особи, ген. дирекція — орган, що здійснює госп.-фінанс. діяльність, ревізійна комісія — контролюючий орган. Права та компетенція вищих органів СОПУ визначені її статутом. Впливовою галуз. член. організацією СОПУ є Асоц. роботодавців торгівлі та комерц. сфери економіки України. Від 2003 СОПУ як засновник модерує випуск ж. «Роботодавець». Президенти СОПУ: С. Правденко (від 1990), О. Барабаш (від 1992), В. Хмільовський (від 1994). Від 2018 кер. (ген. дир.) — Г. Тасліцький.

Завантажити статтю