Орендарів і підприємців України Спілка (СОПУ)

ОРЕНДАРІ́В І ПІД­ПРИЄ́МЦІВ УКРАЇ́НИ Спілка (СОПУ) — одне з перших між­галузевих громадських обʼєд­нань під­приємців. Виникла у процесі актив. роз­витку оренд. від­носин після прийня­т­тя «Основ законодательства Союза ССР и со­юзных республик об аренде» (1989) і після створе­н­ня у травні–червні 1990 громад. обʼ­єд­нань орендарів і під­приємців у Білорусі та на заг.-союз. рівні. До складу організац. комітету зі створе­н­ня аналог. укр. громад. формува­н­ня уві­йшли пере­важно колишні делегати заг.-союз. установ. зʼ­їзду. Установ. зʼїзд СОПУ проведено 13–14 липня 1990 у Києві за участі делегатів від 317-ти приват. ко­оперативів, організацій орендарів і під­приємств недерж. форми власності (оренд., колектив., перших акц.) усіх галузей економіки. Згідно зі статутом СОПУ, гол. метою проголошено сприя­н­ня неухил. роз­витку оренд. від­носин, захист екон., правових та ін. інте­ресів її чл. із правом законодав. ініціативи, а також сприя­н­ня їхній під­приємниц. діяльності. 1992 СОПУ ви­ступила спів­засн. Укр. союзу промисловців і під­приємців, 1993 ініціювала проведе­н­ня 1-го Всеукр. зʼ­їзду під­приємців. У ВР України 1-го склика­н­ня (1990–94) СОПУ мала потужне пред­ставництво в особі своїх функціонерів і кер. під­приємств, які вже працювали або прагнули працювати на умовах оренди, що забезпечило знач. вплив на процеси правотворе­н­ня та захист групових інтересів оренд. колективів. У схваленій ВР України «Концепції роз­державле­н­ня і приватизації під­приємств, землі і житлового фонду» (1991) оренду майна громадянами та госп. обʼ­єд­на­н­нями від­несено до осн. форм роз­державле­н­ня, а викуп майна, зданого в оренду з викупом, ви­значено як одну з форм приватизації. Прийня­т­тю Закону України «Про оренду майна державних під­приємств і організацій» (1992) пере­дували опублікува­н­ня й обговоре­н­ня його проекту, роз­робленого СОПУ. Значні пере­ваги, що забезпечила орендарям перша редакція цього Закону (зокрема право на викуп цілісного майнового комплексу, що за законодавством про приватизацію мали труд. колективи тільки малих під­приємств, поширено на всі орендні під­приємства), спричинили «оренд. бум» 1-ї пол. 1990-х рр., коли під­приємства масово пере­ходили на роботу на умовах оренди.

На­прикінці 1992 стало очевидним, що зав­да­н­ня першої Держ. про­грами приватизації були пов­ністю провалені. Однією з осн. причин цього стало значне звуже­н­ня «поля» приватизації через практично необмежене пошире­н­ня оренди. Намагаючись забезпечити викона­н­ня про­грам приватизації, КМ України прийняв Декрет «Про додаткове регулюва­н­ня орендних від­носин» (1992) і цим докорін­но змінив умови оренди (зупинив оренду з правом викупу тощо), започаткував тривалу політ. боротьбу довкола питань оренди. СОПУ активно від­стою­вала право орендарів на викуп обʼєкта оренди. До серед. 1994 із заг. кількості приватизов. під­приємств до 85 % приватизовано через прямий викуп та оренду з викупом. Тоді вже далися взнаки обʼєктивні недоліки колектив. форми власності (певна інерційність організації виробництва і упр., брак влас. інвестиц. ресурсів, недо­статньо ефектив. менеджмент). Пошире­н­ня оренди на умовах тодіш. законодавства тимчасово закрило для приватизації окремі сфери економіки України і стало на пере­шкоді інтересам знач. соц. верств і су­спільства загалом та намага­н­ням нових потенц. великих інвесторів отримати до­ступ до приватизації оренд. під­приємств. Загалом і громад. думка, і позиції політ. сил під впливом обʼєктив. об­ставин змінилися не на користь орендар. лобі. Обраний 1994 новий склад ВР України одним із перших роз­глянув пита­н­ня про вдосконале­н­ня механізму приватизації і По­становою від 29 липня 1994 зобо­вʼязав КМ внести проект Закону України про внесе­н­ня змін і доповнень до чин­ного закону про оренду. Були висунуті вимоги захисту інтересів держави як власника майна і тимчасово зупинено укладе­н­ня договорів оренди з викупом. Із прийня­т­тям Закону України «Про внесе­н­ня змін і доповнень до Закону України “Про оренду майна державних під­приємств та організацій”» (1995) внесено бл. 60 змін і доповнень, що сут­тєво змінили умови оренди. Надалі (1995) ВР України замінила право на викуп орендов. майна правом на його приватизацію згідно з чин­ним законодавством. Від­повід­но до змін у ролі орендарів та у звʼязку з приватизацією більшості орендов. під­приємств змінилися й акценти у діяльності СОПУ — вона стала більше зосереджуватися на вирішен­ні заг. питань роз­витку під­приємництва. На 10-му зʼ­їзді спілки (2017) її пере­творено на громад. організацію. Від­повід­но до чин­ної редакції статуту, затв. 2018 на позачерг. зʼїз­ді, гол. метою діяльності СОПУ є лобіюва­н­ня та захист екон., правових, соц. та ін. інтересів своїх чл., сприя­н­ня їхній під­приємниц. діяльності, посилен­ню впливу в системі соц. діалогу, зокрема у стосунках із соц. партнерами у складі сторони роботодавців. Органи упр. СОПУ: зʼїзд (черг. і позачерг.) — вищий орган упр., рада — виконав. орган, президент — вища пред­ставниц. посад. особа, ген. дир. — керівник юрид. особи, ген. дирекція — орган, що здійснює госп.-фінанс. діяльність, ревізійна комісія — контролюючий орган. Права та компетенція вищих органів СОПУ ви­значені її статутом. Впливовою галуз. член. організацією СОПУ є Асоц. роботодавців торгівлі та комерц. сфери економіки України. Від 2003 СОПУ як засновник модерує випуск ж. «Роботодавець». Президенти СОПУ: С. Правденко (від 1990), О. Барабаш (від 1992), В. Хмільовський (від 1994). Від 2018 кер. (ген. дир.) — Г. Тасліцький.

Завантажити статтю