Оренчук Ілля

Визначення і загальна характеристика

ОРЕНЧУ́К Ілля (03. 08. 1893, с. Коцюбинці, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. — 11. 11. 1958, м. Іркутськ, РФ) — церковний діяч УГКЦ. Закін. Львів. академ. гімназію (1913) та Станіслав. духовну семінарію (нині Івано-Франківськ, 1920). У 1919 інтернований польс. поліцією за підтримку ЗУНР. 23 травня 1920 прийняв ієрей. свячення від єпископа Г. Хомишина. Був пом. пароха кафедрал. церкви, 1920–23 — катехитом 7-клас. школи, 1923–24 — віце-ректором духов. семінарії у Станіславі; від 1924 — парох церкви св. Михаїла в м. Снятин (нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл.); від 1935 — ординаріат. шкіл. комісар частини парафій Снятин. деканату; 1937–41 — перший віце-декан, 1941–45 — адміністратор, від 1945 — декан Снятин. деканату. 1925 заснував у Снятині осередок Укр. християн. організації. 1937 організував парафіял. читальні реліг.-просвітн. товариства «Скала» в Снятині, с. Кулачин (нині у межах Снятина) і Потічок (нині Коломий. р-ну). 10 квітня 1946 заарешт., 4 червня за звинуваченням в антирад. агітації засудж. до 10-ти р. таборів та 5-ти р. позбавлення прав із конфіскацією майна. Покарання відбував у м. Куп’янськ (Харків. обл.) та Ангарськ (Іркут. обл.). Після звільнення 1954 жив у с. Парчум (Іркут. обл.). 1955 приїхав в Україну, однак через тиск рад. влади змушений повернутися в Сибір. Реабіліт. 1994.

Завантажити статтю