ОРИ́СИК Михайло (26. 09. 1885, с. Вілька, нині Сяноц. пов. Під­карпат. воєводства, Польща — 17. 03. 1946, с. Гутисько Бережан., нині Терноп. р-ну Терноп. обл.) — майстер художнього різьбле­н­ня на дереві, педагог. Батько Андрія та Степана Орисиків. Мистецтву навч. в школі столяр. справи та скульп­тури в с. Риманів-Здруй (Кроснен. пов. Під­карпат. воєводства) та самотужки. Різьбив ведмедів, вовків, лисиць, гірських орлів, оленів, верблюдів, слонів, а також сюжетні композиції, зокрема «Лемко грає на дуді», «Лемко-дротар», «Мисливець», «Два діди», «Лемко-лісоруб», «Лемкиня з кошиком», «Лемко з люлькою» (1936; кілька варіантів). Працював на нафт. копальнях, воював на фронтах 1-ї світової вій­ни, потрапив у рос. полон. Після вій­ни на­вчав різьблен­ню своїх синів, роз­вивав різьбярство у Вільці. 1945 виселений у с. Гутисько, де не­вдовзі помер. Тут 2006 від­крито Музей різьбле­н­ня його імені. О. — один із засн. школи деревʼяної скульп­тури на Лемківщині. Створював нові форми плоского та круглого різьбле­н­ня, роз­ширював тематику виробів, стилізував декор. ужитк. речі (ручки палиць, попільнички, чорнильниці, люльки, щипці для горіхів). Вирізьбив царські ворота для церкви в с. Тилява (Кроснен. пов.).