Орільсько-Самарська низовинна степова фізико-географічна область

ОРІ́ЛЬСЬКО-САМА́РСЬКА НИЗОВИ́ННА СТЕПОВА́ ФІ́ЗИКО-ГЕОГРАФІ́ЧНА О́БЛАСТЬ За новим природн. районуванням України, О.-С. н. с. ф.-г. о., що входить до складу Лівобережно-Дніпров.-Приазов. пн.-степ. краю степ. зони, знаходиться на Придніпровській низовині. Охоплює частини Полтав., Харків. та Дніпроп. обл. Її тер. приурочена до Дніпровсько-Донецької западини (центр., пд. прибортова та пд. бортова зони). Лише невелика за площею тер. у межах зх. та пд.-зх. частини області належить до Придніпров. блоку УЩ. У геол. будові важливу роль відіграють палеоген. та неоген. осадові відклади різного походження, що відслонюються у річк. долинах, ярах та балках. На межиріччях вони перекриті антропоген. відкладами, серед яких найвагоміше значення мають лесоподібні. У зх. частині присутні льодовик., водно-льодовик. (флювіогляціал.) та озерно-льодовик. відклади, утворення яких пов’язане з Дніпровським зледенінням. Унікал. геол. об’єктами є гляціодислокації, що виникли під тиском льодовика і характеризуються порушеним заляганням гірських порід (г. Калитва на правому березі р. Оріль). У річк. долинах значне поширення мають алювіал. відклади. О.-С. н. с. ф.-г. о. є частиною Полтав. пластово-акумулят. низовин. рівнини на палеоген. і неоген. відкладах. Ця тер. характеризується поєднанням слаборозчленов. терасових і слабо-, середньо- та сильнорозчленов. межиріч. низовин. рівнин. Лише сх. частина тер. відповідає Зх.-Донец. денудац. рівнині на палеозой-мезозой. та неоген. відкладах, де домінують слаборозчленов. межи­річні височинні рівнини.

Найбільші абсолютні відмітки поверхні притаманні межиріч. рівнинам пн.-сх. та сх. частин — 180–200 м. Тут проходить фрагмент вододілу Дніпра та Дону, що належать до найбільших річок Сх.-Європ. рівнини. Із наближенням до Дніпра висота поверхні істотно зменшується і на першій надзаплав. терасі складає 60–70 м.

Осн. водні об’єкти: Дніпро (Кам’ян. водосховище (див. Дніпродзержинське водосховище) та Дніпровське водосховище), що на Зх. обмежує тер. області, а також його ліві притоки Оріль та Самара, що дренують разом зі своїми притоками більшу частину тер., характеризуються добре розвиненими широкими долинами зі звивистим руслом і числен. старицями та болотами. На Пн. Сх. та Сх. тер. області дренує р. Берека (права притока Сіверського Дінця) зі звивистим руслом, заболоч. заплавою, подекуди русло каналізоване, річка зарегульована.

У ґрунт. покриві домінують чорноземи звичайні мало- і середньогумусні — важкосуглинкові та глинисті. У заплавах річок поширені лучні, лучно-чорноземні та дерново-глейові ґрунти, часто засолені, на перших надзаплав. (борових) терасах річок — дернові, зокрема оглеєні піщані, глинисто-піщані та супіщані в комплексі зі слабогумусов. пісками, нерідко — із солонцями.

У минулому переважала різнотравно-типчаково-ковилова степ. рослинність, фрагменти якої збереглися лише на схилах річк. долин та балок. Ліс. рослинність представлена заплав., боровими та байрач. лісами. Осн. масиви заплав. лісів (дуб, в’яз, клен, ясен, верба) зростають у заплавах Самари та Орелі, борових (сосна) — на піщаних терасах Дніпра, Самари та Орелі, окремі ділянки байрач. лісів (дуб, клен, в’яз, ясен, липа) збереглися у межах яружно-балк. мережі. Лучна рослинність представлена угрупованнями ос­тепнених, справж., болотистих та галофіл. лук; найпоширеніша у межах заплав. Типовою також є рослинність евтроф. трав’яних та чагарник. боліт.

У генетико-морфол. ландшафт. структурі на межиріччі Ворскли та Орелі переважають лесові низовини, плоско-горбисті, сильно розчленовані ерозій. та річк. мережею зі степ. блюдцями, потуж. малогумус. і вилугуваними чорноземами, з острів. дібровами. На більшій частині тер., у бас. Орелі та Самари, поширені лесові низовини, розчленовані, з чорноземами звичай. середньогумусними, у минулому під різнотравно-типчаково-ковиловою рослинністю, а також лесові тераси з чор­но­земами звичай. середньогумусними, у поєднанні з лучно-чорнозем. солонцюватими ґрунтами і солонцями, для яких природ. рослинністю була різнотравно-типчаково-ковилова степова. Ландшафтні комплекси піщаних терас з острів. борами і суборами характеризуються поєднанням дернових та лучних солонцюватих ґрунтів. У сх. частині тер. домінують лесові височини, розчленовані, з чорноземами звичай. малогумусними, у минулому під різнотравно-типчаково-ковиловою рослинністю, з різнотравно-злаковими луками. Важливе місце у ландшафт. структурі займають долинно- та яружно-балкові місцевості з еродов. чорнозем. ґрунтами, заплавні місцевості з дерново-глейовими та лучно-чорнозем. ґрунтами.

Тер. характеризується знач. антропоген. трансформованістю. Ландшафти лесових терас та ме­жиріч майже повністю розорані. О.-С. н. с. ф.-г. о. перетинає траса Дніпро-Донбас каналу: від Ка­м’ян. водосховища на Дніпрі через заплаву Орелі та Орельки до Краснопавлівського водосховища, по заплавах Бритаю та Береки до Сіверського Дінця. Розробляють родовища корис. копалин (нафта, природ. газ, конденсат, глини та суглинки тощо).

У межах О.-С. н. с. ф.-г. о. знаходиться низка природно-заповід. тер. заг.-держ. значення, зокрема Дніпровсько-Орільський природний заповідник (пл. 3766,2 га), ландшафтні заказники — При­орільський заказник (8377 га), Петропавлівські лимани (4193 га), Мар’їн гай (2803 га), Межиріччя (2756,16 га). Серед природоохо­рон. тер. місц. значення — регіон. ландшафтні парки Нижньоворсклянський (пл. 23 200 га, частково), Дніпровські ліси (пл. 4514,46 га), Самарські плавні (2800,7 га). Тер. в долині Орелі та Самари, узбережжя Дніпра входять до Смарагд. мережі.

Рекомендована література

1. Природа УССР: Ландшафты и физико-географическое районирование. 1985;
   Google Scholar Internet
2. Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України: Підруч. 2005;
   Google Scholar Internet
3. Національний атлас України. 2008 (усі — Київ).
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю