Орільсько-Самарська низовинна степова фізико-географічна область

ОРІ́ЛЬСЬКО-САМА́РСЬКА НИЗОВИ́Н­НА СТЕПОВА́ ФІ́ЗИКО-ГЕО­ГРАФІ́ЧНА О́БЛАСТЬ За новим природн. ра­йонува­н­ням України, О.-С. н. с. ф.-г. о., що входить до складу Лів­обережно-Дні­пров.-Приазов. пн.-степ. краю степ. зони, знаходиться на Придні­провській низовині. Охоплює частини Полтав., Харків. та Дні­проп. обл. Її тер. приурочена до Дні­провсько-Донецької западини (центр., пд. прибортова та пд. бортова зони). Лише невелика за площею тер. у межах зх. та пд.-зх. частини області належить до Придні­пров. блоку УЩ. У геол. будові важливу роль ві­ді­грають палеоген. та неоген. осадові від­клади різного походже­н­ня, що від­слонюються у річк. долинах, ярах та балках. На межиріч­чях вони пере­криті антропоген. від­кладами, серед яких найвагоміше значе­н­ня мають лесоподібні. У зх. частині присутні льодовик., водно-льодовик. (флювіогляціал.) та озерно-льодовик. від­клади, утворе­н­ня яких повʼязане з Дні­провським зледені­н­ням. Унікал. геол. обʼєктами є гляціодис­локації, що виникли під тиском льодовика і характеризуються порушеним заляга­н­ням гірських порід (г. Калитва на правому березі р. Оріль). У річк. долинах значне пошире­н­ня мають алювіал. від­клади. О.-С. н. с. ф.-г. о. є частиною Полтав. пластово-акумулят. низовин. рівнини на палеоген. і неоген. від­кладах. Ця тер. характеризується по­єд­на­н­ням слаборозчленов. терасових і слабо-, середньо- та сильнорозчленов. межиріч. низовин. рівнин. Лише сх. частина тер. від­повід­ає Зх.-Донец. денудац. рівнині на палеозой-мезозой. та неоген. від­кладах, де домінують слаборозчленов. межи­річні височин­ні рівнини.

Найбільші абсолютні від­мітки поверх­ні притаман­ні межиріч. рівнинам пн.-сх. та сх. частин — 180–200 м. Тут проходить фрагмент вододілу Дні­пра та Дону, що належать до найбільших річок Сх.-Європ. рівнини. Із на­ближе­н­ням до Дні­пра висота поверх­ні істотно зменшується і на першій надзаплав. терасі складає 60–70 м.

Осн. водні обʼєкти: Дні­про (Камʼян. водо­сховище (див. Дні­продзержинське водо­сховище) та Дні­провське водо­сховище), що на Зх. обмежує тер. області, а також його ліві притоки Оріль та Самара, що дренують разом зі своїми притоками більшу частину тер., характеризуються добре роз­виненими широкими долинами зі звивистим руслом і числен. старицями та болотами. На Пн. Сх. та Сх. тер. області дренує р. Берека (права притока Сіверського Дінця) зі звивистим руслом, заболоч. заплавою, подекуди русло ка­налізоване, річка зарегульована.

У ґрунт. покриві домінують чорноземи звичайні мало- і середньогумусні — важкосу­глинкові та глинисті. У заплавах річок поширені лучні, лучно-чорноземні та дерново-гле­йові ґрунти, часто засолені, на перших надзаплав. (борових) терасах річок — дернові, зокрема оглеєні піщані, глинисто-піщані та супіщані в комплексі зі слабогумусов. пісками, нерідко — із солонцями.

У минулому пере­важала різнотравно-типчаково-ковилова степ. рослин­ність, фрагменти якої збереглися лише на схилах річк. долин та балок. Ліс. рослин­ність пред­ставлена заплав., боровими та байрач. лісами. Осн. масиви заплав. лісів (дуб, вʼяз, клен, ясен, верба) зростають у заплавах Самари та Орелі, борових (сосна) — на піщаних терасах Дні­пра, Самари та Орелі, окремі ділянки байрач. лісів (дуб, клен, вʼяз, ясен, липа) збереглися у межах яружно-балк. мережі. Лучна рослин­ність пред­ставлена угрупова­н­нями ос­тепнених, справж., болотистих та галофіл. лук; найпоширеніша у межах заплав. Типовою також є рослин­ність евтроф. травʼяних та чагарник. боліт.

У генетико-морфол. ландшафт. структурі на межиріч­чі Ворскли та Орелі пере­важають лесові низовини, плоско-горбисті, сильно роз­членовані ерозій. та річк. мережею зі степ. блюдцями, потуж. малогумус. і вилугуваними чорноземами, з острів. дібровами. На більшій частині тер., у бас. Орелі та Самари, поширені лесові низовини, роз­членовані, з чорноземами звичай. середньогумусними, у минулому під різнотравно-типчаково-ковиловою рослин­ністю, а також лесові тераси з чор­но­земами звичай. середньогумусними, у по­єд­нан­ні з лучно-чорнозем. солонцюватими ґрунтами і солонцями, для яких природ. рослин­ністю була різнотравно-типчаково-ковилова степова. Ландшафтні комплекси піщаних терас з острів. борами і суборами характеризуються по­єд­на­н­ням дернових та лучних солонцюватих ґрунтів. У сх. частині тер. домінують лесові височини, роз­членовані, з чорноземами звичай. малогумусними, у минулому під різнотравно-типчаково-ковиловою рослин­ністю, з різнотравно-злаковими луками. Важливе місце у ландшафт. структурі за­ймають долин­но- та яружно-балкові місцевості з еродов. чорнозем. ґрунтами, заплавні місцевості з дерново-гле­йовими та лучно-чорнозем. ґрунтами.

Тер. характеризується знач. антропоген. транс­формованістю. Ландшафти лесових терас та ме­жиріч майже повністю роз­орані. О.-С. н. с. ф.-г. о. пере­тинає траса Дні­про-Донбас ка­налу: від Ка­мʼян. водо­сховища на Дні­прі через заплаву Орелі та Орельки до Краснопавлівського водо­сховища, по заплавах Бритаю та Береки до Сіверського Дінця. Роз­робляють родовища корис. копалин (нафта, природ. газ, конденсат, глини та су­глинки тощо).

У межах О.-С. н. с. ф.-г. о. знаходиться низка природно-заповід. тер. заг.-держ. значе­н­ня, зокрема Дні­провсько-Орільський природний заповід­ник (пл. 3766,2 га), ландшафтні заказники — При­орільський заказник (8377 га), Петропавлівські лимани (4193 га), Марʼїн гай (2803 га), Межиріч­чя (2756,16 га). Серед природоохо­рон. тер. місц. значе­н­ня — регіон. ландшафтні парки Нижньоворсклянський (пл. 23 200 га, частково), Дні­провські ліси (пл. 4514,46 га), Самарські плавні (2800,7 га). Тер. в долині Орелі та Самари, узбереж­жя Дні­пра входять до Смарагд. мережі.

Завантажити статтю