Оріхівський завод сільськогосподарського машинобудування

ОРІ́ХІВСЬКИЙ ЗАВО́Д СІЛЬСЬКО­- ГОСПОДА́РСЬКОГО МАШИНОБУДУВА́ННЯ («Орсільмаш») — підприємство у галузі сільськогосподарського машинобудування. Засн. 1929 у м. Оріхів (нині Пологів. р-ну Запоріз. обл.) як майстерня з ремонту с.-г. техніки. 1937 на її базі створ. авторемонт. завод, що ремонтував трактори й автомобілі та двигуни до них, виготовляв запасні частини для с.-г. машин. До 1941 обсяг робіт підприємства зріс у 5 разів, на ньому працювали 318 осіб. З початком нім.-рад. вій­ни осн. устаткування евакуйовано до Саратова та Уральська (обидва — РФ). У вересні 1943, після звільнення міста від нім. окупації, розпочато відновлення повністю зруйнов. підприємства (від ливар. і мех. цехів залишилися лише стіни, від устаткування — токарний і свердлил. верстати). Вже на поч. 1944 розпочав роботу як мех. завод, що випускав гільзи та колектори. 1944–45 збудовано та введено в дію ковал.-пресовий, ремонтно-мех. та інструм. цехи. Тоді ж освоєно виробництво запас. частин до автомобілів, тракторів і комбайнів, зернонавантажувачів, газогенератор. установок, насосів для шахт. колодязів, цистерн на 2-осьовому причепі. Від 1951 змінено номенклатуру виробів. З-д почав спеціалізуватися на випуску устаткування для тваринниц. ферм — підвіс. доріжок, кормозапарників, дезінфекц. установок тощо. 1955 був учасником Всесоюз. с.-г. виставки у Москві і нагородж. медаллю. Наприкінці 1950-х — поч. 1960-х рр. проведено докорінну реконструкцію, спрямовану на перехід до виготовлення різних типів кормороздавачів і трактор. причепів. Споруджено кілька потуж. цехів, встановлено нове ус­таткування; кількість робітників зросла від 776 до 2,4 тис. осіб, а виробництво продукції — від 5 до 20 млн крб. 1961 мех. завод перейм. в «Орсільмаш». Цього ж року підприємство виготовило першу партію вітчизн. кормороздавачів ПТУ-10К. Від 1970 завод почав випускати нову машину КТУ-10. Для освоєння виробництва перспективнішого кормороздавача КТУ-10А проведено значну реконструкцію підприємства, що дозволило забезпечити виготовлення понад 60 тис. машин у рік. Оріхів. кормороздавачі мали широкий попит не лише в колгоспах і радгоспах СРСР, їх закупляли кооперативи країн соціаліст. табору, а також експортували до Індії. Для забезпечення вироб. процесу на заводі організовано 5 осн. і 7 допоміж. цехів, в яких розміщено 1974 од. металооброб. устаткування, зокрема: металорізал. — 614, ковал.-пресового — 153, зварюв. — 130 од. Для мех. оброблення деталей споруджено 18 поток.-механізов. ліній, оснащених агрегат. і спец. обладнанням, для різання лист. прокату та гнутих профілів у пресово-заготівел. виробництві — 3 комплексно-механізов. лінії. Складання вузлів і машин проводили на 6-ти конвеєрах (заг. протяжністю 5,4 км) із застосуванням пневмат. інструменту. Є власна під’їзна залізниця. У 1980–90-х рр. підприємство спеціалізувалося на випуску с.-г. техніки, зокрема кормороздавачів КТУ-10А, КПТ-10, КПТ-5, напівпричепів ППС-6, розкидачів орган. добрив РОД-6, культиваторів суціл. обробітку ґрунту КСГП-4-01, трактор. ротор. косарок КРТ-2.1, зчіпок ЗП-8 та запас. частин до цих та ін. с.-г. машин, також виготовляло причепи до легкових автомобілів, кінні та садово-городні візки, портативні коптильні, медогонки, корморізки тощо. На поч. 2000-х рр. завод фактично припинив випуск продукції і перебуває у стані ліквідації.

Р. Р. Колотило

завантажити статтю