Оркестровка, Оркестрування
ОРКЕСТРО́ВКА, Оркестрування — розподіл голосів музичного твору між інструментами оркестру, а також результат такої роботи. Термін «О.» часто використовують як синонім терміна «інструментовка». О. називають також вивчення способів укладання чи написання муз. творів для оркестру (або інструм. ансамблю чи ін. концерт. колективу) та адаптування для оркестру муз. творів, написаних для ін. виконав. складу чи одного виконавця. Інструментовка, на відміну від О., передбачає більше вивчення та практичне використання характеристик окремих інструментів, а не мистецтва поєднання і комбінування інструментів. Упродовж історії академ. музики склалося так, що композитори самі оркестрували свої твори. Але з часом, особливо в 20 ст. та в ін. видах муз. творчості і виконавства (джаз. музика, розважал. музика, поп- та, частково, рок-музика, музика в театрі, кіно та рекламі), О. стала особл. видом мистецтва композиції і окремою професією, коли оркеструється не власний твір, або здійснюється О. для ін. виконав. колективу вже раніше оркестрованого твору.
Практич. вияв О. полягає у відтворенні засобами доступ. інструментів мелодики, гармонії, метро-ритміки, або зміні первіс. темброво-звученнєвих параметрів, сили й насиченості (засобом додавання чи знімання подвоєнь) звучання твору та використаних регістрів, не порушивши його гол. жанр. і семантич. характеристик.
Залежно від того, наскільки новооркестров. твір відповідає першоджерелу, розрізняють транскрипцію (макс. відповідність оригіналу) та аранжування (змінено низку характеристик). Результати О. фіксуються у вигляді партитури, або дирекціону — спрощеної партитури невеликих творів, що допускає можливість розширеного аранжування та додатк. О. для менших за складом оркестрів (напр., виклад побут. танців для духового чи естрад. колективу).
Композитори-оркеструвальники, зазвичай, дотримуються первіс. стилю роботи автора над О. твору. У випадку, якщо оригін. твір оркестрований за допомогою спец. програм. цифр. забезпечення, оркеструвальник знайомиться із первіс. планом звук. реалізації та використаними технол. прийомами, водночас намагається максимально точно відтворити за допомогою електрон. виразових засобів ключові акустичні моменти традиц. О.
Рекомендована література
- Римский-Корсаков Н. Искусство оркестровки. С партитурными образцами из собственных сочинений. В 2-х т. Берлин; Москва; С.-Петербург, 1913;
- A. Саrse. The history of orchestration. London, 1925;
- Рогаль-Левицкий Д. Современный оркестр: В 4-х т. Москва, 1953–56;
- C. Koechlin. Traité de l’orchestration. Vol. 1–4. Paris, 1954–59;
- W. Piston. Orchestration. New York, 1955;
- H. Mancini. Sounds and Scores: A practical Guide to Professional Orchestration. Ogden, 1962;
- G. F. McKay. Creative orchestration. Boston, 1963;
- H. Becker. Geschichte der Instrumentation. Köln, 1964;
- Клебанов Д. Искусство инструментовки. К., 1972;
- S. D. Burton. Orchestration. Prentice Hall, 1982;
- S. Adler. The Study of Orchestration. New York, 1982;
- A. Blatter. Instrumentation and Orchestration. Michigan, 1997;
- K. W. Kennan. Technique of Orchestration. Pearson, 2001;
- Ракочі В. О. Виражальні, синтезуючі та драматургічні функції оркестрування в Concerto in F Джорджа Гершвіна // Часоп. Нац. муз. академії України. К., 2019. № 1(42).
Завантажити статтю
