Орленко Роман Іванович

ОРЛЕ́НКО Роман Іванович (справж. — Прокопович; 11. 10. 1883, с. Чижиків, нині Львів. р-ну Львів. обл. — 24. 07. 1962, м. Винники, нині Львів. р-ну) — співак (бас-баритон), диригент, актор, педагог, музично-громадський діяч. Батько М. Прокоповича. Закін. Віден. університет (1907, факультет класич. філології та музикознавства). Брав приватні уроки вокалу. 1907–17 — соліст Віден. нар. опери. Гастролював на сценах Праз. й Острав. (Чехія) опер. театрів. Володів красивим потуж. голосом з багатою тембр. палітрою, широкий діапазон якого дозволяв О. виконувати баритон. і бас. партії. Мав феномен. муз. пам’ять, міг безпосередньо і переконливо інтерпретувати як ліричні, так і драм. образи. 1912–15 був актив. діячем укр. громади у Відні, кер. студент. хору, виступав і організовував Шевченк. концерти разом із О. Носалевичем, Р. Любинецьким, Лесем Курбасом. 1913 був запрошений на святкування 100-річчя від дня народж. Р. Ваґнера у м. Байройт (Німеччина) як виконавець в опер. тетралогії «Перстень Нібелунґів» Р. Ваґнера. Після розпаду Австро-Угор. імперії 1918 повернувся до Львова. 1918–20 співав у театрі товариства «Укр. бесіда», Театрі Й. Стадника, з яким гастролював у Кам’янці-Поділь­ському (нині Хмельн. обл.), Він­ниці, Козятині (нині Вінн. обл.). Брав активну участь у концерт. житті Сх. Галичини. Виступав у концертах як соліст і диригував різними хорами, зокрема співав сольні партії в хорах т-в «Боян», «Бандурист», «Сурма», арії в опер. виставах. Виконував також драм. ролі в п’єсах «Невольник» М. Кропивницького, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького та ін. 1922 очолив «Союз діячів театрального мистецтва Галичини», восени того ж року був запрошений до «Метрополітен-опера» (Нью-Йорк), але відмовився. Виступав у Львові та багатьох ін. містах Сх. Галичини на Шевченк. вечорах (1919, 1926, 1932, 1934). На Шевченк. концертах 9 і 24 березня 1922 у Львові диригував хором товариства «Бандурист», що виконав «Косаря» С. Людкевича. 1920–25 викладав у Вищому муз. інституті у Львові, 1925–38 — львів. укр. і польс. г-зіях, 1938–49 — Львів. консерваторії, водночас 1945–49 — Львів. муз. училищі. До 2-ї світової вій­ни активно популяризував укр. музику на радіо і в концертах. Був диригентом-хормейстером мішаного хору при Успен. церкві у Львові, з яким переспівав усі духовні концерти Д. Бортнянського, що наживо транслювалися по радіо на весь Львів і околиці міста. Завдяки йому у цьому ж храмі щонеділі звучали духовні концерти А. Веделя та М. Березовського. Написав музику до п’єси Н. Лужницького «Тополя» за Т. Шевченком (поставлена 1939 у мандрів. театрі під керівництвом В. Блаватського). Виступав з лекціями й муз.-темат. програмами, активно популяризував укр. культуру, організував учнів. камер. оркестр та ставив муз. вистави в укр. гімназії у Львові. Багато сольних виступів О. й хор. програм під його керівництвом було записано на Львів. радіо. 1949–57 перебував на засланні в смт Вяземський (Хабаров. край, РФ), де працював охоронцем на заводі. 1952–57 — викладач Хабаров. муз. училища, водночас хормейстер Хабаров. театру муз. комедії (вистави «Сільва» І. Кальмана, «Циганський барон» Й. Штраусса, «Весела вдова» Ф. Легара, «Весілля в Малинівці» О. Рябова). Був тонким інтерпретатором творів укр. композиторів, зокрема М. Лисенка, С. Людкевича, В. Барвінського, Д. Січинського. У камер. репертуарі — «Огні горять», «Буває іноді» М. Лисенка, «Косар» С. Людкевича, «Цвіти ще трохи» Я. Лопатинського, «В провалля розпачу» та «Як маю журитися» Я. Ярославенка. Партії: Виборний, Тарас («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» М. Лисенка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Іван, Батько («Катерина» М. Аркаса), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Альмавіва («Весілля Фіґаро» В.-А. Моцарта), Ріґолетто (однойм. опера Дж. Верді), Бартоло («Севільсь­кий цирульник» Дж. Россіні), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Стольник («Галька» С. Монюшка), Крушина («Продана наречена» Б. Сметани), Ланґраф, Вотан («Тангейзер», «Золото Рейну», «Валькірія» Р. Ваґнера).

Рекомендована література

1. Людкевич С. Концерт Р. Прокоповича-Орленка і С. Стадникової в Перемишлі // Укр. голос. 1919, 21 берез.;
   Google Scholar Internet
2. Його ж. З концертової залі. Концерт в честь Шевченка // Громад. вісн. 1922, 5 черв.;
   Google Scholar Internet
3. Прокопович І., Прокопович В., Голод М. Некролог // Свобода. 1962. Ч. 168;
   Google Scholar Internet
4. Михальчишин Я. Роман Прокопович-Орленко // Михальчишин Я. З музикою крізь життя. Л., 1992;
   Google Scholar Internet
5. Медведик П. Діячі української музичної культури: Мат. до біо-бібліогр. слов. // Зап. НТШ. Пр. Музикозн. комісії. Л., 1993;
   Google Scholar Internet
6. Герцик-Прокопович М. Від Фольксопери до цегельного заводу // ГУ. 2003, 25 жовт.;
   Google Scholar Internet
7. Фільц Б. Спогади про композитора І. Соневиць­кого (Зустрічі в Києві, Львові та Нью-Йорку) // Тиха музики молитва. Л., 2010;
   Google Scholar Internet
8. Молчанова Т. Музичне життя й музична освіта Галичини (гортаючи сторінки розвитку музичної культури) // Дзвін. 2012. № 3;
   Google Scholar Internet
9. Дмитровський Є. Українські музиканти в передачах Львівського радіо (1930–1939-ті рр.) // Теле- та радіожурналістика. Л., 2012. Вип. 11.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю