Орленко Роман Іванович

ОРЛЕ́НКО Роман Іванович (справж. — Прокопович; 11. 10. 1883, с. Чижиків, нині Львів. р-ну Львів. обл. — 24. 07. 1962, м. Вин­ники, нині Львів. р-ну) — спів­ак (бас-баритон), диригент, актор, педагог, музично-громадський діяч. Батько М. Прокоповича. Закін. Віден. університет (1907, факультет класич. філології та музико­знавства). Брав приватні уроки вокалу. 1907–17 — соліст Віден. нар. опери. Гастролював на сценах Праз. й Острав. (Чехія) опер. театрів. Володів красивим потуж. голосом з багатою тембр. палітрою, широкий діапазон якого до­зволяв О. виконувати баритон. і бас. партії. Мав феномен. муз. памʼять, міг без­посередньо і пере­конливо інтер­претувати як ліричні, так і драм. образи. 1912–15 був актив. діячем укр. громади у Відні, кер. студент. хору, ви­ступав і організовував Шевченк. концерти разом із О. Носалевичем, Р. Любинецьким, Лесем Курбасом. 1913 був за­прошений на святкува­н­ня 100-річчя від дня народж. Р. Ваґнера у м. Байройт (Німеч­чина) як виконавець в опер. тетралогії «Перстень Нібелунґів» Р. Ваґнера. Після роз­паду Австро-Угор. імперії 1918 повернувся до Львова. 1918–20 спів­ав у театрі товариства «Укр. бесіда», Театрі Й. Стадника, з яким гастролював у Камʼянці-Поділь­ському (нині Хмельн. обл.), Він­ниці, Козятині (нині Вінн. обл.). Брав активну участь у концерт. житті Сх. Галичини. Ви­ступав у концертах як соліст і диригував різними хорами, зокрема спів­ав сольні партії в хорах т-в «Боян», «Бандурист», «Сурма», арії в опер. ви­ставах. Виконував також драм. ролі в пʼєсах «Невольник» М. Кропивницького, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького та ін. 1922 очолив «Союз діячів театрального мистецтва Галичини», восени того ж року був за­прошений до «Метрополітен-опера» (Нью-Йорк), але від­мовився. Ви­ступав у Львові та багатьох ін. містах Сх. Галичини на Шевченк. вечорах (1919, 1926, 1932, 1934). На Шевченк. концертах 9 і 24 березня 1922 у Львові диригував хором товариства «Бандурист», що виконав «Косаря» С. Людкевича. 1920–25 викладав у Вищому муз. ін­ституті у Львові, 1925–38 — львів. укр. і польс. г-зіях, 1938–49 — Львів. консерваторії, водночас 1945–49 — Львів. муз. училищі. До 2-ї світової вій­ни активно популяризував укр. музику на радіо і в концертах. Був диригентом-хор­мейстером мішаного хору при Успен. церкві у Львові, з яким пере­співав усі духовні концерти Д. Бортнянського, що наживо транс­лювалися по радіо на весь Львів і околиці міста. Завдяки йому у цьому ж храмі щонеділі звучали духовні концерти А. Веделя та М. Березовського. Написав музику до пʼєси Н. Лужницького «Тополя» за Т. Шевченком (по­ставлена 1939 у мандрів. театрі під керівництвом В. Блаватського). Ви­ступав з лекціями й муз.-темат. про­грамами, активно популяризував укр. культуру, організував учнів. камер. оркестр та ставив муз. ви­стави в укр. гімназії у Львові. Багато сольних ви­ступів О. й хор. про­грам під його керівництвом було записано на Львів. радіо. 1949–57 пере­бував на заслан­ні в смт Вяземський (Хабаров. край, РФ), де працював охоронцем на заводі. 1952–57 — викладач Хабаров. муз. училища, водночас хор­мейстер Хабаров. театру муз. комедії (ви­стави «Сільва» І. Кальмана, «Циганський барон» Й. Штраус­са, «Весела вдова» Ф. Легара, «Весі­л­ля в Малинівці» О. Рябова). Був тонким інтер­претатором творів укр. композиторів, зокрема М. Лисенка, С. Людкевича, В. Барвінського, Д. Січинського. У камер. репертуарі — «Огні горять», «Буває іноді» М. Лисенка, «Косар» С. Людкевича, «Цвіти ще трохи» Я. Лопатинського, «В прова­л­ля роз­пачу» та «Як маю журитися» Я. Ярославенка. Партії: Виборний, Тарас («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» М. Лисенка), Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Іван, Батько («Катерина» М. Аркаса), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Альмавіва («Весі­л­ля Фіґаро» В.-А. Моцарта), Ріґолет­то (однойм. опера Дж. Верді), Бартоло («Севільсь­кий цирульник» Дж. Рос­сіні), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Стольник («Галька» С. Монюшка), Крушина («Про­дана наречена» Б. Сметани), Ланґраф, Вотан («Тангейзер», «Золото Рейну», «Валькірія» Р. Ваґнера).

Завантажити статтю