ОРЛЕ́НКО Юрій Максимович (27. 12. 1901, с. Старий Мерчик, нині смт Богодухів. р-ну Харків. обл. — 1971, Харків) — лікар-хірург. Доктор медичних наук (1960), професор (1962). Закін. Харків. мед. ін­ститут (1927), де й працював ординатором (1931–32) та асист. (1932–36) шпитал. хірург. клініки. 1938–41 та 1945–47 — в Укр. ін­ституті удосконале­н­ня лікарів (Харків). Під час 2-ї світової вій­ни — військ. лікар. 1947–48 — директор Харків. обл. станції пере­лива­н­ня крові; 1948–51 — завідувач від­ділу консервува­н­ня крові, 1951–60 — директор Укр. ін­ституту пере­лива­н­ня крові і невід­клад. хірургії (Харків); 1960–65 — завідувач кафедри заг. хірургії, 1965–70 — каф. шпитал. хірургії Харків. мед. ін­ституту. Ви­вчав пита­н­ня пере­лива­н­ня крові, про­блеми гострого холеци­ститу, захворювань позапечінк. жовч. шляхів, хірург. лікува­н­ня хвороб печінки. Роз­робив препарат сухої хлорид. плазми та апарат для дефібринува­н­ня крові.