ОРЛО́В Єгор Іванович (02(14). 02. 1865, с. Покров Княгинин. пов. Нижегород. губ., нині Нижегород. обл., РФ — 14. 10. 1944, Москва) — матеріало­знавець, хімік-технолог. Заслужений професор УРСР (1925), академік АН УРСР (1929). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1940). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. університет (1894). У 1913 у Харкові видав кн. «Ис­следования в области кинетики химических реакций и катализа», на основі якої 1914 йому було присвоєно ступ. д-ра технології. 1894–1911 працював у Ко­стром. хім.-тех. училищі (нині Моск. обл.); 1911–27 — у Харків. технол. ін­ституті: проф., завідувач кафедри технології мінерал. речовин, зав. лаб. мінерал. речовин і металургії, водночас 1917–27 — декан хім. ф-ту, 1919–21 — проректор; 1927–32 — директор-засн. Укр. НДІ силікат. промисловості (Харків); 1932–34 — завідувач кафедри технології кераміки, декан силікат. факультету Моск. ін­ституту силікатів і буд. матеріалів; 1934–41 — завідувач кафедри кераміки і вогнетривів, декан факультету хім. технології силікатів Моск. хім.-технол. ін­ституту, завідувач кафедри буд. матеріалів Моск. ін­ституту інж. комунал. будівництва, кер. групи скла і кераміки Моск. академії комунал. господарства. Наукові дослідже­н­ня: технологія мінерал. речовин, кінетика хім. реакцій і каталізу. Здійснив другий в історії хімії каталітич. синтез на основі водню й оксиду вуглецю, у результаті чого було отримано етилен (1908), заклав основи виробництва формальдегіду. За проектом О. побудовано перший у Рос. імперії формалін. завод (1909, побл. Москви).