Орлов Леонід Володимирович
ОРЛО́В Леонід Володимирович (06. 08. 1855, Тамбов. губ., нині РФ — 24. 04. 1923, Харків) — лікар-хірург. Закін. Моск. університет (1878). Працював лікарем. 1884 захистив дис. «О влиянии ванн на кожную перспирацию» і здобув ступ. д-ра медицини. 1889–90 — у Клін. інституті; від 1890 — у Військ.-мед. академії (обидва — С.-Петербург): 1891–94 — доцент кафедри десмургії і механургії; від 1894 — завідувач кафедри хірург. патології, 1907–08 — декан мед. факультету Харків. університету; від 1910 — завідувач кафедри хірург. патології, від 1911 — каф. хірург. факультет. клініки Харків. жін. мед. інституту; водночас 1922–23 — директор Всеукр. рентґенів. академії (Харків, нині Інститут мед. радіології НАМНУ). Наукові дослідження: рентґенотерапія при туберкульоз. та злоякіс. лімфаденіті шиї, лімфосаркомі, хроніч. маститі, лейкемії.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О спорадическом элефантиазе. С.-Петербург, 1901; Оперативное лечение эктопии мочевого пузыря. Москва, 1901; Ankylosis mandibulae vera. Москва, 1902.
Рекомендована література
- Мельников-Разведенков Н. Ф. Как жил, учил и умирал Л. В. Орлов // Сб. науч. работ памяти проф. Л. В. Орлова. Х.; Краснодар, 1926;
- Медицина в Україні: Біобібліогр. слов. Вип. 2. Друга пол. XIX — поч. XX ст. К., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
