ОРЛО́В Михайло Михайлович (20. 09(02. 10). 1867, м. Єлець Орлов. губ., нині Липец. обл., РФ — 12. 12. 1932, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург) — фахівець у галузі лісівництва. Професор (1899), член-кореспондент АН УРСР (1927). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1928). Герой Праці (1923). Закін. С.-Пе­тербур. ліс. ін­ститут (1889). Проходив наук. стажува­н­ня за кордоном (1890–92), де ви­вчав особливості ліс. госп-в Німеч­чини, Франції, Швейцарії, Австро-Угорщини. Від 1894 — проф., завідувач кафедри лісо­впорядкува­н­ня, таксації та лісо­управлі­н­ня Новоолександрій. ін­ституту с. господарства і лісівництва (нині каф. таксації лісу та ліс. менеджменту Нац. університету біо­ресурсів та природокористува­н­ня України, Київ); від 1901 — у С.-Пе­тербур. ліс. ін­ституті: 1901–32 — завідувач кафедри лісо­впорядкува­н­ня, водночас 1907–09 — директор; за сумісництвом від 1910 — голова спец. наук.-тех. комітету Гол. упр. землеустрою, від 1925 — вченого комітету упр. лісами Наркомзему РРФСР. 1926 у Заґреб. університеті йому присуджено ступ. д-ра н. Наукові дослідже­н­ня: таксація, лісо­впорядкува­н­ня, економіка і організація ліс. господарства. Роз­роб­ляв нормат.-довідк. дані для обліку лісів. Нині використовують біо­нетну шкалу О.