Орлов Наум Юрійович
ОРЛО́В Наум Юрійович (20. 02. 1924, Чернігів — 01. 08. 2003, м. Челябінськ, РФ) — режисер, педагог. Нар. арт. РРФСР (1985). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. театр. інститут (1949; курс В. Неллі). 1952–57 — реж. ТЮГу ім. М. Островського; 1957–64 — гол. реж. Укр. муз.-драм. театру ім. Жовтн. революції, водночас 1962–65 — худож. кер. Студії кіноактора при кіностудії (усі — Одеса). 1965–73 — гол. реж. Казан. рос. драм. театру ім. В. Качалова (Татарстан, РФ), 1973–2003 — Челябін. театру драми (від 2003 — його імені). Водночас 1973–98 — проф. Челябін. інституту культури. Режисер. почерк О. визначався належністю до традицій класич. психол. театру. Епічна масштабність, багатоголосся тем, реаліст. точність у відтворенні істор. реалій, розмаїття сценіч. метафор — все це, незалежно від жанр.-стиліст. ознак драматург. матеріалу, не заважало розкриттю осн. морал.-етич. аспекту вистав: глибокій психологічності у відтворенні життя людини на сцені — її долі, характеру, внутр. світу. На фасаді будинку в Челябінську, де мешкав О., 2004 йому встановлено мемор. дошку.
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Вій» за М. Гоголем, «Баня» В. Маяковського, «Марія Тюдор» В. Гюґо, «Монна Ванна» М. Метерлінка, «Останні» М. Горького, «Патетична соната» М. Куліша (усі — 1952–64); «Зикови», «Варвари» М. Горького, «Біг» М. Булгакова, «Звичайна історія» за І. Гончаровим, «Забути Герострата» Г. Горіна (усі — 1965–73); «Російські люди» К. Симонова (1975), «Єгор Буличов та інші» М. Горького (1977), «Жорстокі ігри» О. Арбузова, «Отелло» В. Шекспіра (обидві — 1979), «Любов Ярова» К. Треньова (1982), «Маленькі трагедії» О. Пушкіна (1984), «Ліс» О. Островського (1987), «Самовбивця» М. Ердмана (1989), «Анфіса» Л. Андреєва (1992), «Дядя Ваня» (1998), «Вишневий сад» (2000) А. Чехова.
Завантажити статтю
Людина 
