Орлов Наум Юрійович

Визначення і загальна характеристика

ОРЛО́В Наум Юрі­йович (20. 02. 1924, Чернігів — 01. 08. 2003, м. Челябінськ, РФ) — режисер, педагог. Нар. арт. РРФСР (1985). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. театр. ін­ститут (1949; курс В. Неллі). 1952–57 — реж. ТЮГу ім. М. Островського; 1957–64 — гол. реж. Укр. муз.-драм. театру ім. Жовтн. революції, водночас 1962–65 — худож. кер. Студії кіноактора при кіностудії (усі — Одеса). 1965–73 — гол. реж. Казан. рос. драм. театру ім. В. Качалова (Татар­стан, РФ), 1973–2003 — Челябін. театру драми (від 2003 — його імені). Водночас 1973–98 — проф. Челябін. ін­ституту культури. Режисер. почерк О. ви­значався належністю до традицій класич. психол. театру. Епічна мас­штабність, багатоголос­ся тем, реаліст. точність у від­творен­ні істор. реалій, роз­маї­т­тя сценіч. метафор — все це, незалежно від жанр.-стиліст. ознак драматург. матеріалу, не заважало роз­кри­т­тю осн. морал.-етич. аспекту ви­став: глибокій психологічності у від­творен­ні життя людини на сцені — її долі, характеру, внутр. світу. На фасаді будинку в Челябінську, де мешкав О., 2004 йому встановлено мемор. дошку.

Ви­стави: «Вій» за М. Гоголем, «Баня» В. Маяковського, «Марія Тюдор» В. Гюґо, «Монна Ванна» М. Метерлінка, «Остан­ні» М. Горького, «Патетична соната» М. Кулі­ша (усі — 1952–64); «Зикови», «Варвари» М. Горького, «Біг» М. Булгакова, «Зви­чайна історія» за І. Гончаровим, «Забути Герострата» Г. Горіна (усі — 1965–73); «Ро­­сійські люди» К. Симонова (1975), «Єгор Буличов та інші» М. Горького (1977), «Жор­стокі ігри» О. Арбузова, «Отел­ло» В. Шекс­піра (обидві — 1979), «Любов Ярова» К. Треньова (1982), «Маленькі трагедії» О. Пушкіна (1984), «Ліс» О. Островського (1987), «Само­вбивця» М. Ердмана (1989), «Анфіса» Л. Андреєва (1992), «Дядя Ваня» (1998), «Вишневий сад» (2000) А. Чехова.

Л. І. Федченко

Завантажити статтю