КЛЕЙН Павло Ульрихович (справжнє імʼя — Пауль; ? — ?) — архітектор, громадський діяч. З походже­н­ня німець. Працював в Одесі на­прикінці 19 — на початку 20 ст. Був послідовником архітектора І. Кітнера та В. Шретера, пред­ставником нового раціонального стилю в архітектурі. Зробив вагомий внесок у т. зв. це­гляний стиль. На початку 20 ст. на творчість К. сут­тєво вплинув стиль модерн. За­ймався громадською діяльністю, 1912 виконував обовʼязки президента Євангелічної лікарні. Був членом і брав без­посередню участь у роботі Одеського від­діле­н­ня Російського технічного товариства. Серед реалізованих проєктів — житлові будинки на вул. Нова (нині В. Чорновола), № 9 (1879), на вул. Торгова, № 8 (1881), прибуткові будинки на вул. Велика Арнаутська, № 75 (початку 1880-х років), на вул. Спиридонівська, № 8 (1882) та на вул. Гоголя, № 14 (1890, флігель 1906 — архітектор Б. Бауер), виробничий корпус паперово-джутової фабрики Ф. Родонакі за Далекими Млинами (нині вул. В. Стуса, № 1; 1888–89), комплекс школи садівництва і городництва на Малофонтанській дорозі (нині Французький бульвар, № 85; 1886–89, спів­автор М. Толвінський), дача Параскеви на Французькому бульварі, № 44 (1891–92), хірургічний корпус Єврейської лікарні на вул. Мʼясоїдівська, № 32 (1899–1903, спів­автор А. Мінкус), флігелі будинку на вул. Грецька, № 11 (1901), будинки Фалькевича на вул. Тираспольська (1901) та Трестера в провулку Ляпунова, № 7 (1902), їдальня судноремонтного заводу (1906, спів­автор Е. Меснер), майстерні художнього училища Товариства витончених мистецтв на вул. Преображенська, № 14 (1909–10, спів­автор Я. Пономаренко). За проектом К. 1909 у Херсоні в дусі еклектизму з за­стосува­н­ням готики та романського стилю споруджено особняк міського голови М. Блажкова (нині музична школа № 1, вул. С. Кірова, № 18).