Орлова Любов Петрівна
ОРЛО́ВА Любов Петрівна (Орлова Любовь Петровна; 29. 01(11. 02). 1902, м. Звенигород, нині Московська обл. — 26. 01. 1975, Москва) — російська актриса. Народний артист СРСР (1950). Сталінcька премія (1941, 1950). Її батько належав до дворянства Полтавської губернії. Навчалася в Московській консерваторії (1919–22; кл. фортепіано) та театральному технікумі (1922–25; хореографічний відділ.). 1920–25 викладала музику й була тапером у кінотеатрах Москви. 1926–33 — хористка, згодом актриса Музичного театру ім. В. Немировича-Данченка (Москва). Від 1934 знімалася у кіно. Від 1955 — актриса Театру ім. Мосради (Москва). Орловій присвячено д/ф «Любов Орлова» (1983, реж. Г. Александров, О. Михайлова, «Мосфільм»), телесеріал «Орлова й Александров» (2015, реж. В. Москаленко, «Фаворит-фільм»). Одна із «зірок» радянського екрану кін. 1930-х — поч. 1940-х рр., отримала величезну популярність в СРСР, знімаючись переважно у фільмах свого чоловіка Г. Александрова. Авторка мемуарів «О Сталине с любовью» (Москва, 2015).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Лідія («Сомов та інші» М. Горького), Нора (однойм. вистава за п’єсою «Ляльковий дім» Г. Ібсена), Ліззі («Ліззі Мак-Кей» за Ж.-П. Сартром), Патрик Кемпбелл («Милий брехун» Дж. Кілті), Джессі («Російське питання» К. Симонова); у кіно — Анюта («Веселі хлоп’ята», 1934), Маріон Діксон («Цирк», 1936), Дуня-Стрілка («Волга-Волга», 1938), Таня («Світлий шлях», 1940), Нікітіна, Шатрова («Весна», 1947; спец. приз за найкращу жін. роль (розділила з І. Берґман) Мкф у м. Венеція, Італія), Джанет Шервуд («Зустріч на Ельбі», 1949), Варвара Комарова («Російський сувенір», 1960), Людмила Грекова («Шпак і Ліра», 1974; усі — реж. Г. Александров), Ксенія Лебедєва («Помилка інженера Кочина», 1939, реж. О. Мачерет; усі — «Мосфільм»), Платонова («Мусоргський», 1950, реж. Г. Рошаль, «Ленфільм»).
Завантажити статтю
Людина 
