ОРЛО́ВА Марія Петрівна (Орлова Мария Петровна; 31. 12. 1890(12. 01. 1891), Москва — 04. 07. 1956, м. Томськ, РФ) — російський хімік. Канд. хім. н. (1938, без захисту дис.). Закін. Маріїн. жін. гімназію (1909), Сибір. вищі жін. курси (1916; обидва — Томськ). Від 1917 працювала у Томському університеті; за сумісництвом 1924–27 — викладач неорган. хімії Сибір. фармацевт. школи (згодом технікуму, Томськ); від 1927 — зав., 1931 — професор кафедри заг. хімії Омського мед. ін­ституту (РФ). 1931 пере­їхала до Києва, від­тоді працювала в Укр. НДІ каучуку і каучуконосців, де про­йшла шлях від ст. спеціаліста до заст. зав. сектору хімії, після реорганізації ін­ституту в філію ВНДІ каучуку і гутаперчі (Ленін­град, нині С.-Пе­тербург) — тимчас. в. о. дир. Від 1934 — на Владимир. навч. комбінаті (Іванов. обл.); від 1935 — завідувач кафедри хімії Ярослав. пед. ін­ституту (обидва — РФ); від 1939 — професор кафедри неорган. хімії Іванов. хім.-технол. ін­ституту; від 1940 — проф., завідувач кафедри неорган. хімії Шосткин. хім.-технол. ін­ституту (Сум. обл.); від 1941 — зав., від 1950 — професор кафедри аналіт. хімії Томського університету; водночас 1945–46 — спів­роб. Томського від­діл. Зх.-Сибір. геол. упр. Наукові дослідже­н­ня: аналіт. хімія, методи фіз.-хім. аналізу, методика викла­да­н­ня хімії; радіо­активні джерела; основи вирощува­н­ня каучуку.