ОРЛО́ВА Надія Павлівна (07. 01. 1923, с. Літки, нині Бровар. р-ну Київ. обл. — 12. 05. 2010, Київ) — редакторка, пере­кладачка. Член НСКінУ (1961) та НСПУ (1974). Заслужений працівник культури (1978). Премія ім. В. Вин­ниченка (2003). Учасниця 2-ї світової вій­ни. Закін. Київський університет (1950). Була ред. Укр. студії хронікал.-докум. фільмів (Київ, 1951–53), ред.-консультантом дубляж. від­ділу, гол. ред. твор. обʼ­єдн. «Час», чл. сценарно-редакц. колегії на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (від 1953). Під редагува­н­ням О. на екрани ви­йшло понад 50 повнометраж. фільмів, які ді­стали високу оцінку громадськості та одержали премії на кінофестивалях. Серед них — «Суєта» (1956), «Ластівка», «Шельменко-денщик», «Під Золотим орлом» (усі — 1957), «Гроза над полями», «Свата­н­ня на Гончарівці», «Кінець Чирви-Козиря» (усі — 1958), «Таврія» (1959), «Кров людська — не водиця», «Далеко від Батьківщини», «Летючий корабель» (усі — 1960), «Лісова пісня», «Дмитро Горицвіт» (обидва — 1961), «З днем народже­н­ня», «Між добрими людьми» (обидва — 1962), «Стежки-доріжки» (1963), «Люди не все знають» (1964), «А тепер суди» (1966), «Берег надії» (1967), «Комісари» (1969), «Хліб і сіль» (1970), «Ніна Сосніна» (1971), «Гуси-лебеді летять» (1974), «Театр неві­домого актора» (1976), «Спокута чужих гріхів» (1978), «Чекайте на звʼязкового» (1979). Працюючи гол. ред. обʼ­єдн. «Час», брала активну участь у створен­ні широкові­домих стрічок: «Киянка» (2 серії, 1958, 1959), «Іван­на» (1959), «Над­звичайна подія», «Роман і Франческа» (обидва — 1960) та ін. Працювала в жанрі худож. пере­кладу. Спочатку пере­кладала російською мовою сценарії фільмів, що йшли на союз. екран. Чимало пере­клала пʼєс укр. та рос. мовами, що ставили театри України. У пере­кладац. доробку — «Волоколамське шосе» О. Бека (кн. 1, 1965), «Смерть мене пі­дожде» Г. Федосєєва, «Приворотне зіл­ля» та «Струна» К. Паустовського (усі — 1966), «Повісті про жінок» (1969), «По­вторе­н­ня пройденого» (1970), «Вірити і памʼятати» (1986) та «Просто Саша» (1991) С. Баруздіна, «Сімнадцять мит­тєвостей весни», «Бомба для голови» (обидва — 1975), «Горі­н­ня» (кн. 1–2, 1977), «Віч-на-віч» (1984), «Наказано вижити», «ТАРС уповноважений заявити» (обидва — 1986), «Горі­н­ня» (1987), «Прес-центр», «Між­континентальний вузол», «Аукціон» (усі — 1988), «Таємниця Кутузовського про­спекту» (1992), «Позиція» (т. 1–4, 1990–91) та «Від­чай (Поверне­н­ня Штірліца)» Ю. Семенова (2001; усі — Київ). Рос. мовою пере­клала «Ба­гряный лист» О. Ільченка (1967), «Росава. Годы молодые» В. Логвиненка (1978), «Соломия Крушельницкая» В. Врублевської (1989; усі — Москва). Друкувала есе, перед­мови, спогади про ві­домих людей, з якими її зводила доля.