Орлова Надія Павлівна

ОРЛО́ВА Надія Павлівна (07. 01. 1923, с. Літки, нині Бровар. р-ну Київ. обл. — 12. 05. 2010, Київ) — редакторка, перекладачка. Член НСКінУ (1961) та НСПУ (1974). Заслужений працівник культури (1978). Премія ім. В. Винниченка (2003). Учасниця 2-ї світової вій­ни. Закін. Київський університет (1950). Була ред. Укр. студії хронікал.-докум. фільмів (Київ, 1951–53), ред.-консультантом дубляж. відділу, гол. ред. твор. об’єдн. «Час», чл. сценарно-редакц. колегії на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (від 1953). Під редагуванням О. на екрани вийшло понад 50 повнометраж. фільмів, які дістали високу оцінку громадськості та одержали премії на кінофестивалях. Серед них — «Суєта» (1956), «Ластівка», «Шельменко-денщик», «Під Золотим орлом» (усі — 1957), «Гроза над полями», «Сватання на Гончарівці», «Кінець Чирви-Козиря» (усі — 1958), «Таврія» (1959), «Кров людська — не водиця», «Далеко від Батьківщини», «Летючий корабель» (усі — 1960), «Лісова пісня», «Дмитро Горицвіт» (обидва — 1961), «З днем народження», «Між добрими людьми» (обидва — 1962), «Стежки-доріжки» (1963), «Люди не все знають» (1964), «А тепер суди» (1966), «Берег надії» (1967), «Комісари» (1969), «Хліб і сіль» (1970), «Ніна Сосніна» (1971), «Гуси-лебеді летять» (1974), «Театр невідомого актора» (1976), «Спокута чужих гріхів» (1978), «Чекайте на зв’язкового» (1979). Працюючи гол. ред. об’єдн. «Час», брала активну участь у створенні широковідомих стрічок: «Киянка» (2 серії, 1958, 1959), «Іванна» (1959), «Надзвичайна подія», «Роман і Франческа» (обидва — 1960) та ін. Працювала в жанрі худож. перекладу. Спочатку перекладала російською мовою сценарії фільмів, що йшли на союз. екран. Чимало переклала п’єс укр. та рос. мовами, що ставили театри України. У перекладац. доробку — «Волоколамське шосе» О. Бека (кн. 1, 1965), «Смерть мене підожде» Г. Федосєєва, «Приворотне зіл­ля» та «Струна» К. Паустовського (усі — 1966), «Повісті про жінок» (1969), «Повторення пройденого» (1970), «Вірити і пам’ятати» (1986) та «Просто Саша» (1991) С. Баруздіна, «Сімнадцять миттєвостей весни», «Бомба для голови» (обидва — 1975), «Горіння» (кн. 1–2, 1977), «Віч-на-віч» (1984), «Наказано вижити», «ТАРС уповноважений заявити» (обидва — 1986), «Горіння» (1987), «Прес-центр», «Міжконтинентальний вузол», «Аукціон» (усі — 1988), «Таємниця Кутузовського проспекту» (1992), «Позиція» (т. 1–4, 1990–91) та «Відчай (Повернення Штірліца)» Ю. Семенова (2001; усі — Київ). Рос. мовою переклала «Ба­гряный лист» О. Ільченка (1967), «Росава. Годы молодые» В. Логвиненка (1978), «Соломия Крушельницкая» В. Врублевської (1989; усі — Москва). Друкувала есе, передмови, спогади про відомих людей, з якими її зводила доля.

Завантажити статтю