Орнштейн Лев
Визначення і загальна характеристика
ОРНШТЕ́ЙН Лев (Орнстайн Лео; 02. 12. 1893, м. Кременчук, нині Полтав. обл. — 24. 02. 2002, м. Ґрін-Бей, шт. Вісконсин, США) — композитор, піаніст, педагог. Навч. у Київ. муз. училищі (за сприяння В. Пухальського), С.-Петербур. консерваторії (1904–06; кл. композиції О. Глазунова, фортепіано — Г. Єсипової), водночас акомпанував опер. співакам. 1906 із родиною емігрував до США (Нью-Йорк), де вступив до Інституту муз. мистецтва (кл. Б. Фірінґ-Теппер). 1911 дебютував із сольним концертом за творами Й.-С. Баха, Ф. Шопена, Р. Шуманна. Також займався композицією, застосовував модерніст. виражал. засоби. 1914 під час гастролей у Європі виступав у Лондоні з власними творами, композиціями А. Шенберґа, транскрипціями Ф. Бузоні музики Й.-С. Баха. 1915 неодноразово з успіхом концертував у Нью-Йорку. 1922 залишив сцену, викладав у Філадельфій. муз. академії. Наприкінці 1920-х рр. заснував власну муз. школу, де працював до 1953. Займався композитор. діяльністю. Його твори поділяють на 3 групи: експерим. (з використанням атональності) раннього періоду, переважно для фортепіано; більш традиційні, написані під впливом сх.-європ. школи; пізні, що синтезують попередні досягнення. У деяких творах О. («Три настрої» для фортепіано, 1914 та ін.) помітний вплив імпресіонізму. Неодноразово звертався до укр. тематики, зокрема у «Думці» з «Української сюїти», сюїті «Козацькі враження», «Спогадах з дитинства». Мав записи на грамплатівках. Протягом багатьох років музика О. майже не виконувалася, лише в 1970-х рр. дослідниця з Єльс. університету (м. Нью-Гейвен, США) В. Перліс відкрила її для публіки. Архів О. зберігається в муз. б-ці цього університету.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для оркестру — Симф. (1932, незакінчена), Симфонієта (1918), Концерт для фортепіано з оркестром, «Вечірня козацька пісня» для камер. оркестру (варіант для фортепіано; обидва — 1923), сюїта «Лісістрата» (1930), «Туман» (1914–15), «Фавн» (1916); пантоміма-балет (1930), пантоміма «Ліма Бінс» (1931, для камер. оркестру), Ноктюрн і Танець (1936); камерно-інструм. — 2 сонати для скрипки і фортепіано (1915, 1918), 2 сонати для віолончелі і фортепіано (1915–16, 1920), 3 струн. квартети (1918, 1928, 1976), Соната для 2-х фортепіано (1921), Фортепіан. квінтет (1927), «Єврейська фантазія» для скрипки і фортепіано (1929), 6 прелюдій для віолончелі і фортепіано (1931), Балада для саксофона й фортепіано (1955), Інтермецо для флейти і фортепіано (1959), «Фантастичні п’єси» для альта й фортепіано (1972), «Єврейська фантазія» для скрипки і фортепіано (1975), Поема для флейти і фортепіано (1979); для фортепіано — 8 сонат (№ 1 «Трагедія душі», 1914; 1915–16, 1917, 1918, 1974, 1981, 1988, 1990), 6 лірич. каприсів (1911); пісні й романси на сл. Р. Кіплінґа, Ф. Мартенса та ін.