Оробко Василь Йосипович

ОРО́БКО Василь Йосипович (24. 11(06. 12). 1882, с. Долішні Станівці, нині Нижні Станівці Вижниц. р-ну Чернів. обл. — 1932?) — військовик. Отаман УГА (1919). Навч. у вищих держ. гімназіях у Радівцях на Пд. Буковині (нині Румунія, 1893–99) та у Чернівцях(1899–1902). Пере­бував на військ. службі в австро-угор. армії, зокрема від 1915 — капітан 95-го Галиц. піхот. полку. Від 1918 — в УГА. Був військ. комен­дантом м. Чортків (нині Терноп. обл.) і командиром Чортків. окруж. військ. команди, якій також під­порядк. Борщів., Заліщиц., Гусятин., Бучац. повіти. У червні 1919 при­знач. командиром 14-ї бригади УГА, що 16 липня 1919 утримувала пере­дпі­л­ля перед мостом у с. Кудринці (нині Борщів. р-ну Терноп. обл.), даючи змогу всім частинам 3-го Корпусу УГА пере­йти р. Збруч. Від серпня 1919 — військ. комен­дант Він­ниці, де частини його бригади несли гарнізон­ну службу та готувалися до майбут. боїв. На честь здобу­т­тя Києва обʼєд­наними укр. військами 30 серпня 1919 організував і при­ймав у Він­ниці військ. парад. На поч. жовтня 1919 на чолі 14-ї бригади УГА вирушив на протиденікін. фронт. У багатоден. боях з пере­важаючими силами денікінців частини 3-го Корпусу за­знали поразки, тому 19 жовт­ня 1919 О. наказав решткам своєї бригади вирушити до м. Жмеринка (нині Вінн. обл.) і пере­йти там в армій. резерв. На­прикінці жовт­ня 1919 захворів, після одужа­н­ня — старшина звʼязку УГА при штабі військ Новорос. обл. в Одесі, також був командиром Збірної станиці УГА у місті. Як найвищий за рангом старшина УГА рішуче від­межувався від ін­спіров. більшовиками на поч. лютого 1920 робітн. пов­ста­н­ня і заявив у пресі, що УГА не має наміру пере­бирати владу в Одесі. На поч. березня 1920 отримав наказ від­правити з Одеси ешелони з усіма галиц. частинами, а самому повернутися у роз­порядже­н­ня польового штабу Червоної УГА у м. Бірзула (нині Подільськ Одес. обл.). Без­успішно звертався з клопота­н­нями до більшов. командува­н­ня про видачу УГА генералів О. Микитки і Ґ. Ціріца. У середині березня 1920 усунутий більшовиками з посади командира частин Червоної УГА в Одесі. Подальша доля неві­дома.

Завантажити статтю