КЛЕМЕНСЕ́ВИЧ Зиґмунт (24. 04. 1886, Краків — 25. 03. 1963, м. Ґлівіце, Польща) — фізико-хімік. Доктор філософії (1908), габілітований доктор (1912), професор (1920). Закінчив Львівський університет (1908). Стажувався у Політехнічному ін­ституті в м. Карлсруе (Німеч­чина, 1908–11) у лабораторії Ф. Габера, Радієвому ін­ституті в Парижі (1913–14) під керівництвом М. Склодовської-Кюрі. Працював доцент кафедри фізичної хімії та електроніки (1912–13), професор кафедри загальної і неорганічної хімії і фізики (1919–24) Львівського університету; асистент в Ін­ституті Пастера у Парижі (1915–16), згодом — технічний керівник фабрики «Sanar»; професор та завідувач кафедри фізики Львівської політехніки (1924–39). Під час 2-ї світової війни пере­бував у Казах­стані (1940–42), Ірані (1942–43), Єгипті (1943–44), де керував фотолабораторіями. Засновник і завідувач кафедри фізики, декан Польського коледжу Лондонського університету (1947–51); завідувач кафедри ядерної фізики Сілезької політехніки у м. Ґлівіце (1956–60). Наукові дослідже­н­ня: фізична хімія, радіо­активність, кінетична теорія матерії і термодинаміки, електрохімічні властивості радію і торію, колоїдні властивості водних роз­чинів сальварсану, хімічні реакції в газових середовищах. Разом із Ф. Габером сконструював скляний електрод (1909).