Ортогенез
Визначення і загальна характеристика
ОРТОГЕНЕ́З (від орто... і ...генез) — еволюційна концепція, згідно з якою еволюція живого йде шляхом, спрямованим до майбутньої адаптації, та обумовлена внутрішніми факторами. Термін «О.» ввів 1893 нім. зоолог В. Гааке. Уявлення про О. були в поглядах франц. природознавця Ж.-Б. Ламарка, але теорію детально розробив нім. зоолог Т. Аймер. У її основі лежить заперечення ролі природ. добору, що суперечить дарвінізму. За результатами вивчення забарвлення метеликів 1897 Т. Аймер зробив термін О. широковживаним. Він стверджував, що в еволюції існують тенденції без адаптив. значення, які важко пояснити природ. добором. На думку прихильників О., в деяких випадках такі тенденції можуть призвести до вимирання видів. Всі зміни живих форм — результат безпосереднього впливу зовн. середовища і відбуваються по небагатьох, строго визначених природою організму напрямках, а потім передаються у спадок. Т. Аймер підкреслював, що природ. добір виконує незначну, підлеглу роль для еволюц. перетворень, а неодарвінів. ідея випадк. варіації не має емпірич. підтвердження, оскільки в будь-який момент існують варіації лише в кількох напрямках, і отже природ. добору мало є з чого вибирати (див. також Вайсманнізм). У теорії Аймера О. є дихотоміч. поняттям. З одного боку, це істор. концепція, яка документує філогенез, але з ін. боку, це також гол. механізм еволюції. Спрямованість еволюції обумовлюється початк. спрямованістю самої мінливості та не є наслідком природ. відбору. У 20 ст. прихильники О. вирішал. значення у визначенні спрямованості еволюції все частіше надають внутр. факторам організму — або нематеріальним, або матеріальним, але первинно закладеним у генет. коді або у заг. фіз.-хім. особливостях. Широко відомі такі приклади, як еволюція коня, щоб стверджувати, що еволюція йшла в єдиному регуляр. напрямку, який важко пояснити випадк. змінами. О. слід відрізняти від ортоселекції, при якій тривала спрямованість еволюції визначається спрямованістю природ. добору, що повʼязана зі зміною умов середовища в одному напрямку. Концепція О. у принципі суперечить дарвінів. вченню, намагаючись пояснити еволюц. процес переважно автогенетич. причинами (див. Автогенез).
Літ.: W. Haacke. Gestalt und Vererbung. Eine Entwickelungsmechanik der Organismen. Leipzig, 1893; G. H. Th. Eimer. Orthogenesis der Schmetterlinge. Ein Beweis bestimmt gerichteter Entwickelung und Ohnmacht der natürlichen Zuchtwahl bei der Artbildung. Leipzig, 1897; Лима-де-Фариа А. Эволюция без отбора. Автоэволюция формы и функции / Пер. с англ. Москва, 1991; G. S. Levit, L. Olsson. Evolution on Rails: Mechanisms and Levels of Orthogenesis // Annals of the History and Philosophy of Biology. 2006. Vol. 11.
О. Ю. Аністратенко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
