Ортопедів-травматологів Українська асоціація

ОРТОПЕ́ДІВ- ТРАВМАТО́ЛОГІВ Українська асоціація Засн. 1936 на 1-му з’їзді ортопедів-травматологів України у Харкові як Всеукр. наук. товариство ортопедів-травматологів; від 1998 — сучасна назва. Першим головою обрано М. Ситенка (очолював до 1940). Товариство відіграло ключову роль в організації практ. і наук. діяльності ортопедів-травматологів не лише України, але й всього СРСР. Його статут став першим офіц. документом в історії громад. об’єдн. фахівців цього профілю в СРСР, а з’їздів ортопедів-травматологів СРСР та ін. союз. респ. не проводили до 1963. Один із засн. Товариства, представник харків. ортопед. школи В. Чаклін став організатором Урал. НДІ травматології та ортопедії у Свердловську (нині Урал. інститут травматології та ортопедії, Єкатеринбург, РФ). Під час 2-ї світової вій­ни багато чл. Товариства працювали провід. фахівцями у військ. шпиталях (М. Новаченко, О. Єлецький, Б. Бабич, Г. Скосогоренко, А. Бродський, О. Котов, М. Воробйов, Б. Куценок, І. Алексеєнко, Я. Дубров та ін.), співроб. Укр. НДІ ортопедії та травматології (Харків, нині Інститут патології хребта та суглобів НАМНУ) в евакуації сприяли створенню Новосибір. інституту віднов. хірургії, травматології та ортопедії (нині Новосибір. НДІ травматології та ортопедії, РФ). За роки незалежності України проведено 8 з’їздів ортопедів-травматологів, понад 70 всеукр. наук.-практ. конф. Асоц. є співзасн. 4-х спеціалізов. період. видань. Її фахівці є актив. чл. міжнар. фахових організацій (SICOT, ISMISS, EMSOS, ISACOS, ISOLS тощо). 2009 Асоц. стала чл. Європ. федерації нац. асоц. ортопедії і травматології (European Federation of National Associations of Orthopaedics and Traumatology, EFORT), а 2010 була представлена на 11-му її конгресі. Членство в EFORT свідчить про визнання укр. ортопедії і травматології серед європ. фахової спільноти та є символом співпраці країн Зх. і Сх. Європи. У різний час організацію очолювали М. Новаченко, Ф. Богданов, І. Шумада, К. Терновий, О. Корж, Г. Гайко, М. Корж, нині президент — С. Страфун (від 2016).

Завантажити статтю